РефератыИнформатика, программированиеАвАвтоматизація розрахункових операцій в ПТК ОДБ

Автоматизація розрахункових операцій в ПТК ОДБ

Державний вищий навчальний заклад


«Українська академія банківської справи Національного банку України»


Кафедра економічної кібернетики


Контрольна робота

З дисципліни:


«Інформаційні системи і технології у фінансах»


Суми 2008

Зміст


1. Автоматизація розрахункових операцій в ПТК ОДБ3


2. Структура та основні учасники СЕП НБУ


Список літератури


1. Автоматизація розрахункових операцій в ПТК ОДБ


Автоматизація розрахункових операцій виконується за допомогою програмного комплексу ОДБ, який дає змогу в будь-який момент його функціонування дістати інформацію про рух коштів на поточних, кредитних, депозитних та інших рахунках. Залежно від конструктивних характеристик програмного комплексу ОДБ автоматизація проведення розрахункових операцій їх обліку і контролю здійснюється в національній валюті та валюті інших країн в одному або в двох окремих ОДБ. У більшості програмних пакетів ОДБ передбачається, що головними виконавцями автоматизації розрахункових операцій є операціоністи, контролери, технологи. Для них у банківській системі створюються відповідні АРМ (робоче місце контролера є не в усіх банках). Конкретний перелік операцій для кожного АРМ залежить від запровадженого технологічного процесу, наявності технічних засобів, обсягу документообігу тощо. Слід відмітити, що деякі роботи жорстко прив’язані до виконавців.


При автоматизації розрахункових операцій у банківських установах вирізняють операції введення первинних платіжних документів (ППД) та формування відповідних файлів ППД і, власне, розрахункові операції, тобто операції оплати, які приводять до зміни стану залишків і оборотів на відповідних особових і балансових рахунках.


Одна із широко розповсюджених технологій автоматизованого виконання розрахункових операцій передбачає, що перші операції виконуються на АРМ операціоністів або операторів, з підключенням АРМ контролера, а другі операції виконуються, як правило, на АРМ технолога. При такій технології на АРМ операціоніста, оператора і контролера не можна змінити стан рахунків. Він може бути змінений тільки з АРМ технолога. При цьому операції введення даних і їх обробки розділені в часі, що дає можливість управляти в банкові протягом операційного дня процесом оплати та рухом коштів.


Інша технологія передбачає, що операціоніст виконує не тільки ввід даних і формування файлів ППД, а і в інтерактивному режимі проводить їх обробку. Тобто він має безпосередній доступ до всіх даних особового рахунка і виконує операції оплати.


Технологічний процес автоматизації розрахункових операцій здійснюється за допомогою програм, які об’єднані у модуль із назвою «Особові рахунки». Цей модуль перед його запуском налагоджують, виконуючи такі дії:


· визначають кориговані параметри особових рахунків, такі як термін зберігання закритих особових рахунків, надання дозволу на коригування вхідних залишків на особових рахунках і т.ін.;


· установлюють повноваження стосовно допуску співробітників банку до особових рахунків;


· визначають типи особових рахунків, необхідних для податкової адміністрації;


· закріплюють за особовими рахунками процентні ставки.


Базовою функцією під час автоматизації розрахункових операцій є відкриття нових особових рахунків. Виконує її головний бухгалтер або за його дорученням провідний технолог через меню системи ОДБ. Увійшовши до пункту меню «Особові рахунки», переходять до пункту «Відкриття особових рахунків». При цьому зазначають (задають) такі реквізити: тип особового рахунка, який вибирається з переліку, що відкрився за допомогою функціонального клавіша; рівень секретності рахунка, що задається обмеженнями доступу до нього; вид валюти рахунка, який вибирається курсором з висвітленого на екрані переліку; реєстраційний номер клієнта в банку; номер балансового рахунка; номер особового рахунка клієнта; назва особового рахунка, дата відкриття; підстава для відкриття рахунка; тип особового рахунка для податкової адміністрації; ознаки звітності; ознаки для розрахунку платежів за розрахунково-касове обслуговування; код відповідального виконавця, операціоніста; нарахування процентів за залишки.


Супроводження особових рахунків виконується на робочих місцях відповідальних виконавців-операціоністів і технолога. Крім відповідальних виконавців доступ до особових рахунків з різними повноваженнями мають працівники валютного відділу, каси, головний бухгалтер та керівники служб банку. Усім зазначеним працівникам доступна функція перегляду особових рахунків, виконувати яку можна по-різному.


Найчастіше переглядається окремий особовий рахунок, для чого насамперед входять до меню другого рівня (пункт «Перегляд особових рахунків»). Перш ніж увійти в цей режим, необхідно в екранному вікні набрати номер рахунка.


Функція перегляду особових рахунків дає змогу:


· переглянути реквізити рахунка, зокрема номер балансового рахунка, тип рахунка, його призначення та інші довідкові ознаки;


· визначити оперативний стан особового рахунка, а саме: вхідний залишок, поточні обороти коштів, вихідне сальдо рахунка.


Для роботи з окремим особовим рахунком до меню другого рівня включений пункт коригування, що надає такі можливості:


· змінити відповідального виконавця, що веде рахунок;


· установити чи зняти блокування з особового рахунка;


· змінити тип рахунка при зміні статей плану рахунків або коду валюти;


· закрити особовий рахунок, зазначивши дату та підстави для його закриття.


Перегляд списку особових рахунків, закріплених за даним балансовим рахунком як режим меню, дає змогу:


· дістати впорядкований за заданою ознакою список особових рахунків, в якому зазначено номер рахунка, ім’я клієнта, поточне сальдо й обороти коштів;


· головному бухгалтеру банку дістати інформацію про стан балансового рахунка (вхідний залишок, поточні обороти, вихідний залишок), а також дату останньої модифікації рахунка;


· вивести на друкування або занести до файлу список особових рахунків.


У режимі перегляду списку особових рахунків є можливість переглянути список особових рахунків, на яких обліковується валюта. При цьому програмні засоби забезпечують отримання списку особових рахунків, упорядкованих за заданими ключовими ознаками, а також вибір окремого рахунка та видачу щодо нього всієї поточної інформації.


Перегляд історії особових рахунків здійснюється після входження до меню з такою самою назвою. Наступний рівень меню дає змогу користувачеві вибрати балансовий чи позабалансовий рахунок. Увійшовши до пункту меню «Вид рахунка», користувач може послідовно задати з клавіатури номери балансового й особового рахунків, за якими він отримує на екрані розшифрування руху коштів. Таке розшифрування можна дістати за вказаний день або період.


Перезакріплення особових рахунків – заміна одного відповідального виконавця на іншого здійснюється на АРМ адміністратора БД і головного бухгалтера. Тут можна перепризначити один або кілька особових рахунків, деяку групу або всі балансові рахунки.


Виконання розрахункових операцій, тобто обробка платіжних документів та зміна величини сум залишків і оборотів на відповідних особових рахунках здійснюється шляхом запуску відповідної програми. Програма може запускатися як безпосередньо користувачем через відповідний пункт меню, так і в автоматичному режимі при виконанні певних умов, наприклад, через відповідний (заданий) інтервал або в певні моменти часу, наявності певної кількості необроблених ППД та ін.


Розрахунок процентів за залишками на особових рахунках і сум для сплати клієнтами за розрахунково-касове обслуговування здійснюється за двома варіантами технологій.


Варіант 1-й передбачає, що процентні ставки фіксуються у файлі-довіднику типів особових рахунків і не залежать від розміру залишків коштів на рахунках.


Суму процентів для сплати j-му клієнтові за р-й розрахунковий період обчислюють згідно з таким алгоритмом:


, (1)


де Sjpd
– сума залишку коштів на особовому рахунку j-го клієнта за d-й день р-го розрахункового періоду; Nd
– процентна ставка на d-й день.


Для машинного виконання алгоритму (1) сума залишку вибирається з файлу особових рахунків, а процентна ставка задається в довіднику типів особових рахунків або в спеціальному файлі, створеному для цього розрахунку.


Варіант 2-й машинного розрахунку процентів також виконується за алгоритмом (1), але процентна ставка вибирається з довідника відповідно до діапазону сум залишків коштів на рахунку. При цьому проценти визначаються за середньодобовий залишок грошових коштів на особовому рахунку.


За результатами розрахунку складається меморіальний ордер, на підставі якого інформація заноситься до БД, а далі передається клієнтам у формі виписки з рахунка.


Аналогічно до розрахунку процентів за залишками на особових рахунках визначаються суми, що їх мають сплатити клієнти за розрахунково-касове чи інше обслуговування. Загальна методика й алгоритми лишаються незмінними, але інформаційна база формується за іншими ознаками.


Наприклад, базова сума Sjpd
для розрахунку за касове обслуговування формується як сума касових оборотів на підставі записів відповідного файлу, а процентна ставка вибирається з файлу-довідника або задається користувачем.


Для виконання розрахунку процентів потрібні програми об’єднуються у програмний модуль, підключення якого здійснюється через відповідний пункт меню, який розкривається, як правило, такими підпунктами: «Історія процентів», «Ввід із файлу», «Зміна процентів за балансовими рахунками», «Нарахування процентів», «Формування відомості нарахованих процентів», «Календар розрахунково-касових операцій».


За допомогою першого пункту меню «Історія процентів» підключаються програми, які виконують введення і коригування процентних ставок. Входячи в цей режим, слід задати номер рахунка, для якого встановлюється чи коригується процентна ставка; тип валюти (іноземна/національна), діапазон дат вводу (перегляду, коригування) процентної ставки. Зміна вноситься в поле «Тип процентної ставки» довідника типів особових рахунків. Форма документа на екрані дає змогу вводити одну процентну ставку або діапазон сум. Якщо потрібно вилучити окремий запис із процентною ставкою, цей запис слід позначити, а потім вилучити за допомогою клавішів, вказаних в інструкції користувачеві.


Змінити процентні ставки за даним рахунком можна також, не вводячи інформацію з клавіатури, а використовуючи відповідний файл. Ця процедура виконується за допомогою пункту меню «Ввід із файлу». При цьому на моніторі показується діапазон дат для нарахування процентів. Якщо з’ясується, що для якогось особового рахунка вже введено процентні ставки в цьому діапазоні, то зміни в базі даних не виконуються, а всі виявлені помилки виводяться в протокол.


Сформувавши вхідні дані, виконують процедури нарахування процентів. При цьому режим розрахунку процентів дає змогу: обчислювати проценти за залишками на окремих особових рахунках або за групою рахунків, що мають процентні ставки за вказаний період часу; сформувати журнал розрахункових процентів, що використовуються далі для складання проводок про виплату процентів; скласти відомість розрахунку процентів (за одним чи групою рахунків). На екрані заповнюються такі поля: інтервал дат, розрахунок за одним чи кількома балансовими рахунками, тип валюти, діапазон номерів балансових рахунків, номер особового рахунка.


Після заповнення всіх названих полів у нижній частині екрана з’являються інформаційні повідомлення про хід виконання процедур. Результати виконання розрахунків заносяться у відомість нарахування процентів, яка є основою для складання відповідних проводок про виплату процентів за залишками на рахунках. Деякі пакети програм ОДБ дозволяють обчислювати проценти за залишками на особових рахунках у пакетному й інтерактивному режимах. У разі використання інтерактивного режиму можна імітувати розрахунковий процес. Здобуті результати аналізують відповідальні виконавці, які приймають рішення щодо виплати процентів за залишками на особових рахунках.


В інтегрованих банківських інформаційних системах виокремлюють підсистему автоматизованого обліку вкладних операцій, яка має забезпечити автоматизацію оперативного та бухгалтерського обліку операцій про вклади фізичних осіб, комунальних, митних та інших платежів населення. Ці операції здійснюються на АРМ операціоніста, бухгалтера, технолога, а також на віддалених робочих місцях. Технологічний процес обліку вкладних операцій включає такі етапи: ведення довідників видів вкладів, типів особових рахунків, вкладників, банків, підприємств, контрагентів, операцій; ввід інформації про рух коштів вкладників (зарахування та списання); ведення особових рахунків вкладників; прийняття комунальних, митних та інших платежів від населення; складання видатково-прибуткових касових ордерів. Виконуються ці операції за тими самими технологіями, що й облік операцій на розрахункових рахунках. Окрім того, у режимі «Відправлення документів» інформація передається в БД ОДБ з віддаленого відділення чи робочого місця за допомогою підсистеми «Клієнт-банк».


Завершальною функцією модуля автоматизації розрахункових операцій є складання звітності, яка може видаватися на екран, до друку чи надходити по каналу зв’

язку для передачі до НБУ. Звітна інформація формується у вигляді затверджених структур звітів, аналітичних таблиць та довідок, що є відповідями на запити.


До меню «Оперативні звіти» входять функції формування, перегляду й друкування вихідної інформації за такими формами щоденної бухгалтерської звітності банку: виписка з особового рахунка клієнта та оборотно-сальдова відомість. Виписка з рахунка видається у двох примірниках. Перший передається клієнтові як інформація про фактичний рух коштів на рахунку, а другий залишається в банку як архівний документ. На старті режиму отримання виписок необхідно зазначити період і тип звіту, тобто уточнити, чого саме стосується звіт: заданого особового рахунка чи всіх особових рахунків, закріплених за відповідним виконавцем.


Під час формування вихідного документа залишок коштів на рахунках визначається згідно з алгоритмом:


, (2)


де Shr
, Shrj
, Shrk
– відповідно залишок, надходження та витрати коштів за h-й період за r-м рахунком згідно з j-м прибутковим чи k-м видатковим документом.


Фінансовий стан банку відображають оборотно-сальдова відомість і оборотно-сальдовий баланс. Відомості формуються та видаються за особовими рахунками, закріпленими за відповідальним виконавцем або за всіма особовими рахунками банку на вказану дату. Процедуру складання оборотної відомості включено до інтерфейсу відповідального виконавця для видачі звіту за закріпленими рахунками та до інтерфейсу адміністратора БД для складання звіту за всіма особовими рахунками банку. Користувач має змогу сформувати документ на екрані для попереднього перегляду чи аналізу, а також для друкування наприкінці робочого дня.


Зауважимо, що оборотно-сальдова відомість може бути сформована і після закінчення операційного дня банку на підставі інформації, записаної в історії особових рахунків.


Оборотно-сальдовий баланс складається щодня на АРМ головного бухгалтера чи адміністратора БД. Він видається на екран або до друку (перед початком формування документа задаються параметри згідно з інструкцією для користувача). Розрахунки оборотів і вихідних залишків виконуються за тим самим принципом, що й при формуванні виписки з особового рахунка, тобто за аналогічним алгоритмом. При цьому обороти та залишки виводяться за балансовими рахунками четвертого порядку, а за рахунками третього та другого порядку нагромаджуються проміжні підсумки. До вихідної форми заносяться такі реквізити: вхідні залишки, дебетові та кредитові обороти, вихідні залишки в розрізі номерів особових рахунків, залишки й обороти номерів балансових рахунків; підсумок оборотів і залишків за кожним класом рахунків.


Крім зазначених документів через меню модуля розрахункових операцій можна сформувати й інші зведені та довідкові внутрішні документи, наприклад, відомість відкритих і закритих особових рахунків, відомість залишків на особових рахунках і т.ін.


За розрахунковими операціями кожний комерційний банк звітує перед НБУ. Щодня на підставі БД ОДБ формується звітний файл №1 – дані про залишки на рахунках, який передається за схемою: КБ–РУ, РУ–ЦРП. Файл №1 за змістом відповідає звіту 1Д – КБ – баланс комерційного банку.


Наприкінці місяця КБ передає до НБУ файл №2 – дані про обороти та залишки на рахунках, який відображає зміст звіту 1-КБ – баланс комерційного банку. КБ передає до НБУ один раз на рік або за вимогою файл №15 – дані про кількість клієнтів, що відображено формою 752 звітності.


2. Структура та основні учасники СЕП НБУ


Структура і функції платіжної системи є невід’ємною частиною фінансової інфраструктури країн з ринковою економікою. Для таких країн характерна складна система численних операцій по взаєморозрахунках між суб’єктами підприємницької діяльності. Враховуючи те, що більша частина платежів виконується на безготівковій основі, то головна роль виконання цих взаєморозрахунків по різних операціях покладається на комерційні банки. Ролі основних учасників безготівкових платежів розподіляються наступним чином.


Клієнти (фізичні та юридичні особи), які виконують та отримують платежі, зацікавлені в отриманні від банківських установ якісного обслуговування з точки зору оперативності, ефективності, надійності та зручності використання платіжних інструментів.


Комерційні банки стараються найповніше задовольнити потреби клієнтів за певну винагороду, забезпечуючи таким чином прибуток банку.


Безготівкові розрахунки виконуються по певній технології в межах системи, яка носить назву платіжної системи. Платіжна система – це набір платіжних інструментів, банківських процедур і міжбанківських систем, сполучення яких забезпечує грошовий обіг. Існує два способи організації платіжної системи: на чистій основі і на валовій основі.


З метою скорочення потреби в коштах та спрощення порядку обміну платіжними документами банки використовують механізм розрахунків на чистій основі.


Згідно цього механізму банки домовляються між собою не проводити розрахунки по кожному документу в реальному масштабі часу, а накопичувати його певну кількість за якийсь відрізок часу (як правило, за один операційний день) і виконувати розрахунки по його закінченні. Розрахунки при цьому проводяться на чистій основі. Залік дебіторської та кредиторської заборгованості може виконуватись двома чи більше сторонами.


Двосторонній залік виконується між двома банками, які домовляються про залік відправлених та отриманих платіжних доручень, обчислення нетто-залишку і виконання розрахунків на певний термін по отриманому сальдо. Такий метод дозволяє скоротити суму розрахунків між двома банками, оскільки в кінці дня робиться тільки один залік по чистому залишку.


Багатосторонній залік виконується між трьома і більше банками. В цьому випадку створюється клірингова палата, якою може бути один із якихось банків, чи банки створюють окреме акціонерне товариство, що буде виконувати функції клірингової палати.


Клірингова палата на кінець дня проводить розрахунок залишку кожного банку, що приймає участь у взаємних розрахунках, з врахуванням всіх відправлених та отриманих платежів. В цьому випадку проведення виконується на суму чистого залишку. Якщо в результаті проведених підсумків по банку отримано дебіторську заборгованість, тоді банк за певний термін (декілька годин) має її погасити, перерахувавши необхідну суму коштів на свій рахунок в кліринговій палаті. В кінці всіх підрахунків по клірингу сума взаємних зобов’язань банків має дорівнювати нулю.


Кінцевий розрахунок, тобто зарахування коштів на кореспондентський рахунок банки мають виконувати через центральний банк.


Система, що побудована на «нетто» розрахунках, дозволяє виконувати операції навіть при недостачі коштів. Але ці системи характеризуються великим рівнем ризику.


В тих випадках, коли якийсь із банків, по якому отримано дебетове сальдо, захоче забрати з клірингової палати якийсь платіжний документ, це може викликати принцип «доміно», і на дебетове сальдо вийдуть інші банки. Вилучення будь-якого платіжного документа призводить до перегляду взаєморозрахунків між банками. Тому відкликання платіжних документів, як правило, забороняється.


Система на валовій основі виконує розрахунки відразу після отримання документа. Розрахунок виконується в тому випадку, якщо на рахунку є необхідна сума коштів. Ця система отримала ще назву «брутто» розрахунків.


В системі електронних платежів, що зараз функціонує в Україні, закладена модель «брутто» розрахунків.


В цій системі операції виконуються лише в межах наявних коштів на момент виконання розрахунку. В деяких системах «брутто» розрахунків дозволяється овердрафт. В Україні овердрафт заборонений.


Раніше платежі, для яких не вистачало коштів на кореспондентському рахунку банку, ставились на картотеку. Зараз в НБУ відмовились від ведення картотек і ті платежі, які виконати не можливо з причини відсутності чи нестачі коштів на кореспондентському рахунку, відправляються в комерційний банк.


Міжбанківські розрахунки – це система виконання та регулювання платежів по платіжних дорученнях і зобов’язаннях, що виникають між банками та їх клієнтами.


В Україні з 1 січня 1994 р. впроваджена система електронних платежів, що повністю дозволила відмовитись від використання поштових та телеграфних авізо, значно підвищити швидкість, якість та надійність виконання платежів, забезпечити безпеку та конфіденційність банківської інформації. Ініціатором та розробником системи електронних платежів є Національний банк України.


Система електронних платежів (далі СЕП) – це державна платіжна система, що виконує міжбанківські розрахунки і заснована на безпаперовій технології передачі електронних повідомлень засобами електронної пошти НБУ.


В СЕП України реалізована модель «брутто» розрахунків.


В СЕП можуть брати участь будь-які кредитно-фінансові підприємства та організації, що мають кореспондентський рахунок у відповідному регіональному управлінні НБУ, задовольняють технічним вимогам роботи в СЕП і являються суб’єктами міжбанківських розрахунків на території України.


СЕП організована як деревоподібна ієрархічна структура (рис. 1). На верхньому рівні СЕП знаходиться центральна розрахункова палата, що обслуговується програмно-технічним комплексом АРМ-1, який виконує захист системи від несанкціонованого доступу, перевірку узгодженості та вірності функціонування РРП, а також формування звітної інформації в масштабах України в цілому.



Рис. 1. Архітектура СЕП


Середній рівень СЕП – це регіональні розрахункові палати, які обслуговує програмно-технічний комплекс АРМ-2.


Основні функції АРМ-2:


– прийняття платіжних документів та іншої інформації, що обробляється СЕП, від комерційних банків-учасників розрахунків та від інших РРП;


– передача платіжних документів та іншої інформації, що обробляється СЕП, комерційним банкам-учасникам розрахунків та іншим РРП;


– передача інформації, що не є платіжними документами, але обробляється в СЕП в АРМ-1;


– бухгалтерський та технологічний контроль за проходженням платежів;


– надання звітних документів за підсумками проходження платежів на рівні АРМ-2;


– ведення технічних кореспондентських рахунків банків-учасників СЕП;


– підготовка для відображення проходження платежів через СЕП на реальних кореспондентських рахунках;


– надання довідкової інформації.


АРМ-3 – це комплекс програмно-технічних засобів, що застосовується для підготовки, передачі та прийому банківських повідомлень у вигляді електронних документів між РРП та комерційним банком.


Функції АРМ-3:


– прийняття платіжних документів та іншої інформації, що обробляється СЕП, від РРП;


– передача платіжних документів та іншої інформації, що обробляється СЕП в РРП для обробки в АРМ-2;


– формування протокольного звіту про роботу АРМ-3 за банківський день і відправлення його в РРП;


– відкриття та закриття банківського дня;


– архівація даних за відпрацьований банківський день;


– сервісні функції: друк виписки про стан технічного кореспондентського рахунку та ін.;


– захист інформації, що передається засобами криптографування.


Список літератур
и

1. Автоматизированные информационные технологии в банковской деятельности: Учеб. пособие для вузов / Г.А. Титаренко, В.М. Суворова, Й.Ф. Возгилевич и др. – М.: Финстатинформ, 1997. – 268 с.


2. Антонов, В.М. Фінансовий менеджмент: сучасні інформаційні технології [Текст]: навчальний посібник / В.М. Антонов, Г.К. Яловий; ред. В.М. Антонов; Мін-во освіти і науки України, КНУ ім. Т.Г. Шевченка. – К.: ЦНЛ, 2005. – 432 с.


3. Гуржій, А.М. Інформатика та інформаційні технології [Текст]: підручник / А.М. Гуржій, Н.І. Поворознюк, В.В. Самсонов. – Х.: Компанія СМІТ, 2003. – 352 с.


4. Евдокимов и др. Экономическая інформатика: Учебник для вузов. – СПб.: Питер, 1997. – 592 с.


5. Информационные системы и технологии: приложения в экономике и управлении: Кн. 6 [Текст]: учебное пособие / Мин-во образования и науки Украины, Донецкий нац. ун-т; ред. Ю.Г. Лысенко. – Донецк: Юго-Восток, 2004. – 377 с.


6. Колесник А.П. Компьютерные системы в управлении финансами. – М.: Финансы и статистика, 1994. – 312 с.


7. Липис А., Маршалл Е., Линкер Я. Электронная система денежных расчетов. – М.: Финансы и статистика, 1998.


8. Маслов, В.П. Інформаційні системи і технології в економіці [Текст]: навчальний посібник / В.П. Маслов; Мін-во освіти і науки України. – К.: Слово, 2003. – 264 с.


9. Олійник, А.В. Інформаційні системи і технології у фінансових установах [Текст]: навчальний посібник / А.В. Олійник, В.М. Шацька. – Львів: Новий Світ-2000, 2006. – 436 с.


10. Платіжні системи: Навч. посібник для студентів вищ. закладів освіти / В.А. Ющенко, А.С. Савченко, С.Л. Цокол, І.М. Новак, В.П. Страхарчук. – К.: Либідь, 1998. – 416 с.


11. Рогач І.Ф., Сендзюк М.А., Антонюк В.А. Інформаційні системи в фінансово-кредитних установах. – К.: КНЕУ, 1999. – 216 с.


12. Рудакова О.С. Банковские электронные услуги: Учебн. пособие для вузов. – М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1997. – 261 с.


13. Румянцев, М.И. Информационные системы и технологии финансово-кредитных учреждений [Текст]: учебное пособие для вузов / М.И. Румянцев; Западнодонбасский ин-т экономики и управления. – Днепропетровск: ИМА-пресс, 2006. – 482 с.

Сохранить в соц. сетях:
Обсуждение:
comments powered by Disqus

Название реферата: Автоматизація розрахункових операцій в ПТК ОДБ

Слов:3435
Символов:27753
Размер:54.21 Кб.