РефератыАстрономияІнІнвестування в аграрній сфері

Інвестування в аграрній сфері

Тема 9. Інвестування в аграрній сфері

1. Поняття інвестиційної діяльності


2. Проблема підвищення інвестиційної привабливості аграрної сфери


3. Формування інвестиційного механізму в аграрній сфері.


1. Поняття інвестиційної діяльності


Нарощування обсягів виробництва сільськогосподарської продукції вимагає відповідного розвитку матеріально-технічної бази галузі. Збільшення розмірів виробничих фондів здійснюється за рахунок додаткових вкладень матеріальних і грошових засобів, направлених на розширення виробничого потенціалу сільського господарства. Стійкий розвиток галузей агропромислового комплексу в умовах становлення ринкових відносин потребує інвестиційної активності, в наданні підприємствам необхідних грошових і матеріальних ресурсів.


Інвестиції - представляють собою довгострокові вкладення на надбання основних фондів і оборотних засобів в процесі господарської діяльності.


Інвестиції
— це не тільки вкладення в розширення основних фондів, але і витрати на поповнення і формування оборотних засобів підприємства.


Довгострокові вкладення капіталу в об'єкти господарської діяльності виправдані тільки тоді, коли вони сприяють отриманню прибутку і досягається соціальний ефект.


За об’єктами вкладання
розрізняють фінансові і реальні інвестиції.


Фінансові

— передбачають покупку цінних паперів, а також цільові грошові внески у виробництво.


Реальні інвестиції

— це вкладення капіталу з метою приросту матеріально-виробничих запасів, відтворювання основних фондів. Реальні інвестиції

називаються капітальними вкладеннями

.
В системі національних рахунків під реальними інвестиціями розуміються вкладення в основний капітал і на приріст матеріально-виробничих засобів.


За формою відтворення
інвестиції поділяються на загальні і чисті

.
Чисті інвестиції
представляють собою різницю між капітальними вкладеннями і сумою амортизаційних відрахувань. Вони показують, скільки вимагається вкласти додаткових засобів при ефективному використанні власних ресурсів.


В сільськогосподарському виробництві інвестиції
спрямовуються на:


1. заміну застарілого і зношеного обладнання;


2. впровадження нової технології і застосування сучасної техніки і обладнання;


3. розширення виробництва сільськогосподарської продукції;


4. розвиток нових видів виробництв.


Формування інвестицій в сільське господарство здійснюється на економічній основі з урахуванням швидкості повернення вкладених засобів. А це можливо лише за умови збільшення виробництва високоякісної продукції і зниження її собівартості.


Інвестиції прямо пов'язані з отриманням додаткового чистого прибутку і з скороченням терміну окупності вкладень. Чим менший термін окупності, тим більше стимулів до інвестицій. При тривалому поверненні засобів внаслідок інвестиційних процесів відбувається знецінення ресурсів, що затрачували. Крім того, отриманий чистий прибуток від виробництва продукції може бути вкладений в нове виробництво.


Обов'язковими елементами інвестиційної діяльності в ринкових умовах є:


1. вибір конкурентоздатних проектів на конкурсній основі;


2. орієнтація на швидку віддачу витрат;


3. економічне обґрунтування інвестицій з врахуванням ринку збуту продукції і її якості;


4. облік виробничих можливостей конкурентів.


На інвестиції в сільському господарстві в ринкових умовах роблять вплив ряд чинників
. На одні з них товаровиробник може впливати, а інші обумовлені зовнішніми умовами і не залежать від підприємця.


До чинників, залежних від товаровиробника, відносяться:


· врожайність сільськогосподарських культур і продуктивність худоби;


· вибір об'єкта першочергових інвестицій;


· спеціалізація і концентрація виробництва;


· технологія виробництва основних видів продукції сільського господарства;


· характер інвестицій: довгострокові, короткострокові;


· рівень продуктивності праці і собівартість виробництва.


На дані чинники підприємець може впливати протягом виробничого процесу або планувати виробництво продукції і інвестицій на найближчу перспективу.


До чинників, не залежних від товаровиробника, відносяться:


· ціни на сільськогосподарську продукцію і продукцію промислового виробництва;


· відсоткова ставка на кредит;


· податкові ставки на прибуток;


· інфляційні процеси;


· сезонність виробництва сільськогосподарської продукції;


· попит на продукцію з врахуванням співвідношення цін;


· обов'язкові поставки сільськогосподарської продукції (квотування виробництва);


· світові ціни на продукцію.


В процесі виробництва сільськогосподарської продукції відбувається поступове зношення і вибуття основних фондів. Це викликає необхідність їхнього простого, а при нарощуванні виробництва і розширеного відтворювання. Головним джерелом відтворювання основних засобів виступають капітальні вкладення.


Капітальні вкладення
представляють собою витрати на створення нових, а також на розширення, реконструкцію і модернізацію діючих основних фондів підприємства. За рахунок капітальних вкладень проводиться як відновлення списаних і прийшли в непридатність основних фондів, так і надбання додаткових засобів праці, необхідних для розширеного відтворювання.


За способом участі у виробничому процесі вони підрозділяються на виробничі і невиробничі
.


Капітальні вкладення виробничого призначення

— це витрати, пов'язані з виробництвом продукції.До них відносяться витрати на надбання тракторів, комбайнів, сільськогосподарських машин і обладнання, робітника і продуктивної худоби, закладення багаторічних насаджень, а також на будівництво будівель і споруд виробничого призначення. Капітальні витрати на формування основного стада здійснюються частково за рахунок засобів, виручених від реалізації вибракованої продуктивної і робочої худоби. Витрати на капітальний ремонт, призначені для відновлення основних засобів, здійснюються за рахунок амортизаційних відрахувань.


До складу невиробничих капітальних вкладень

включають витрати на будівництво житла, будівель культурно-побутового призначення, охорони здоров'я, освіти. Капітальні вкладення невиробничого призначення призначені для відтворювання основних фондів, пов'язаних з розвитком соціальної інфраструктури підприємства. Таким чином, вони побічно роблять суттєвий вплив на кінцеві результати сільськогосподарського виробництва.


Капітальні вкладення за економічною сутністю — це майбутні основні фонди. Вони представляють витрати на будівництво якихсь об'єктів до їхньої здачі в експлуатацію. Тому з капітальних вкладень не нараховується амортизація.


Ухвалено розмежовувати поняття сукупні капітальні вкладення і питомі капітальні вкладення.
Розмір всіх капітальних вкладень за певний період складає сукупні або загальні капітальні вкладення
. Питомі капітальні вкладення
— це сума капітальних вкладень з розрахунку на одиницю сільськогосподарської продукції або на гектар земельних угідь, а в тваринництві — на одне тварино-місце, на голову худоби.


Під час переходу до ринкових відносин сукупні капітальні вкладення в сільське господарство як в поточних цінах, так і в цінах 1991 р. значно скоротилися. Обсяг інвестицій в народне господарство в даний час в порівнянні з рівнем 1991 р. скоротився більш ніж в 3 рази. Частка інвестицій в національному прибутку не перевищує 15%, тоді як в розвинених країнах вона складає 30—40%.


Основними напрямками використання капітальних вкладен
ь в сільськогосподарське виробництво є наступні:


1-е — будівництво і реконструкція об'єктів виробничого і невиробничого призначення;


2-е — покупка обладнання і інвентарю, що входять в кошторис будівництв; надбання тракторів, комбайнів, транспортних засобів, сільськогосподарських машин;


3-е — формування основного стада продуктивної і робочої худоби;


4-е — закладка садів, виноградників і інших багатолітніх насаджень;


5-е — заходи щодо поліпшення земель, проведення культурно-технічних робіт;


6-е — проектно-дослідницькі роботи;


7-е — розширення існуючих і розвиток нових виробництв.


В структурі капітальних вкладень
сільського господарства найбільша питома вага - витрати на будівництво об'єктів виробничого і соціального призначення, надбання техніки, транспортних засобів. Залежно від спеціалізації господарства частка цих витрат суттєво змінюється. Так, в підприємствах, що спеціалізуються на виробництві зерна,
значна питома вага займають витрати на надбання тракторів, комбайнів, спеціалізованих машин, а також вкладень на будівництво зерносховищ, струмів, складів і ін. В господарствах з високою питомою вагою продукції тваринництва
в структурі товарної продукції великі витрати капітальних вкладень доводяться на тваринницькі споруди, продуктивну худобу, місткості для зберігання і приготування кормів.


Особливістю капітальних вкладень в сільське господарство
є та, що ефект від них виявляється не відразу, на відміну від поточних вкладень, а після їхнього освоєння і введення в експлуатацію. Якщо будівлю і споруду, споруджену в господарстві, неможливо ефективно використовувати в умовах, що склалися, то для його зміни потрібно певний час і значні засоби.


Капітальні вкладення відрізняються великими розмірами сум, які необхідні для будівництва виробничих об'єктів або для надбання техніки. Окупність капітальних вкладень в сільське господарство
дуже низька, а отже, для прийняття рішення по конкретних інвестиціях необхідно провести економічний аналіз ефективності їхнього використання.


3. Джерела інвестицій і капітальних вкладень


Забезпечення безперервного процесу відтворювання основних фондів досягається за рахунок своєчасного їхнього відновлення при зносі і вибутті.


Основною умовою
нарощування виробничих потужностей, подолання спаду виробництва в сільському господарстві, досягнення фінансової стабільності і підйому економіки галузей є пожвавлення інвестиційної діяльності.


Головним джерелом фінансування капітальних вкладень
в сільське господарство є власні засоби підприємств. До них відносяться:


1. прибуток від основної виробничої діяльності;


2. амортизаційні відрахування;


3. засоби фонд економічного стимулювання в тій частині, які використовуються на капітальні вкладення;


4. інші засоби господарства.


Формування капітальних вкладень в період переходу до ринкових відносин повинне здійснюватися не тільки за рахунок власних ресурсів підприємств, але при використанні позикових засобів.


Серед позикових джерел виділяються:


1. кредити банків;


2. внески учасників акціонерних товариств;


3. надходження від продажу акцій.


Відповідно до Закону У "Про підприємництво"
для державних підприємств встановлено цільове директивне формування інвестиційного процесу. Для інших підприємств діють принципи ринкового інвестування, заснованого на отриманні прибутку.


Формування капітальних вкладень в період становлення багатоукладної економіки повинне здійснюватися як за рахунок власних ресурсів підприємств, так і за рахунок кредитів банку і державних інвестицій. В цьому виявляється поєднання різних форм власності.Саме наявність різних форм власності передбачає залучення в інвестиційний процес фінансових засобів держави, комерційних організацій і окремих громадян.


Ринок інвестицій в найбільшій мірі виявляється через політику кредитування банками. Сільськогосподарські підприємства в ринкових умовах кредитуються переважно комерційними банками. Вони надають кредити під конкретні проекти. При цьому за діяльністю підприємства встановлюється фінансовий контроль збоку банку. В той же час кредитування капітальних вкладень комерційними банками
має і серйозні недоліки:
1 — високі процентні ставки на кредит; 2 — надання засобів на порівняно короткий період. Це стримує розвиток сільського господарства і не сприяє ефективному використанню ресурсів.


Капітальні вкладення дають певний ефект
від їхнього застосування через певний час після їхнього переходу в основні фонди. При цьому необхідно враховувати, що їхня віддача є співвідношення прибутку, отриманого від капітальних вкладень, з відсотковою ставкою за кредит. Зворотність інвестицій представляє собою відношення суми прибутку до загального розміру інвестицій, виражене у відсотках. Рівень зворотність інвестицій порівнюють з відсотковий ставкою за кредит. В тому випадку, якщо рівень зворотність інвестицій вище за процентну ставку за кредит, то товаровиробнику доцільно збільшити капітальні вкладення.


Розрізняють поняття граничної ефективності капіталу
і граничної ефективності інвестицій.


Гранична ефективність капіталу —
це віддача від додаткової одиниці вкладень.


Гранична ефективність інвестицій
— це ставка відсотка за кредит, при якій встановлюється рівновага ціни попиту і ціни пропозиції капітального товару. Чим вище відсоткова ставка, тим нижче попит на кредит. З іншого боку, чим вище відсотковий ставка, тим вище пропозиц

ія кредиту.


На результати ефективності інвестицій і капітальних вкладень роблять вплив організаційно-виробничі і економічні чинники.


Підвищення ефективності інвестицій і капітальних вкладень виявляється:


1. в зростанні продуктивності праці;


2. в збільшенні виходу валовой продукції; + в зниженні собівартості виробництва продукції. Підвищення ефективності інвестицій і капітальних вкладень досягається за рахунок:


3. скорочення вартості будівництва виробничих об'єктів, реконструкції будівель і споруд;


4. впровадження комплексної механізації виробничих процесів;


5. використання дешевих матеріалів місцевого виробництва;


6. поліпшення проектування сільськогосподарських об'єктів.


7. зниження кошторисної вартості проектно-конструкторських робіт;


8. комплексності вкладень у виробничу сферу;


9. застосування прогресивних технологій при будівництві об'єктів.


Однією з головних причин неефективного використання капітальних вкладень в тваринництві
є диспропорція, що намітилася, між наявністю поголів'я худоби і птиці і розвитком її кормової бази. Забезпеченість поголів'я худоби кормами складає 75—80% від норм зоотехнік годування. В багатьох господарствах країни склалося незбалансоване годування з великим дефіцитом кормового білка. Фуражне зерно згодовується в непереробленому вигляді, без відповідних добавок сумішей і білків тваринного походження.


Великі об'єми капітальних вкладень в попередні роки були направлені на створення меліоративних споруд. Проте відсутність комплексного характеру вкладень в об'єкти меліорації навела до неефективного використання засобів для поливу, магістральних каналів і зрошувальних систем. Врожайність сільськогосподарських культур на меліорованих землях в багатьох регіонах країни усього на 10—12% вище, ніж на богарных землях, а собівартість одиниці продукції в 1,5—1,7 разу вище в порівнянні з незрошуваними землями.


Малоефективно використовуються і капітальні вкладення на надбання техніки для сільського господарства. Витрачені засоби на машини і обладнання в аграрному секторі не сприяли зростанню рівня механізації в таких трудомістких галузях, як овочівництво, кормовиробництво, молочне скотарство. В більшості господарств техніка, що придбавалася, для прибирання картоплі, кормових культур, доробки продукції простоює, тоді як багато видів продукції сільського господарства забираються вручну.


При цьому незадовільним залишається якість техніки, що поставляється. На ремонт тракторів в господарствах витрачається в 2—4 разу більше засобів, ніж на створення нових машин, а запасних частин використовується в 1,5— 1,7 разу більше, ніж на збирання нового трактора на заводі.


Ефективність капітальних вкладень знижується в умовах низького рівня спеціалізації і концентрації виробництва.
В спеціалізованих господарствах ефективно використовується спеціальна техніка, виробничі приміщення, дороге обладнання. Тут, як правило, є широкі можливості для впровадження індустріальних технологій, комплексної механізації і автоматизації виробництва.


4. Основні спрямування інвестицій в сільському господарстві


У виробничій сфері інвестиційний процес повинен бути направлений передусім на розвиток виробничої інфраструктури.
В цілях повного забезпечення потреб господарств в об'єктах ремонту і зберігання техніки, зберігання продукції, а також на будівництво доріг внутрішньогосподарчого призначення потрібні значні розміри капітальних вкладень.


На процес зниження інвестиційної активності
в сільському господарстві в умовах переходу до ринкових відносин зробили вплив наступні причини:


1. загальна нестабільність економічної і політичної ситуації, невпевненість в доцільності довгострокових вкладень;


2. знецінення інвестиційних накопичень, у тому числі знецінення амортизаційних накопичень підприємств;


3. скорочення загального об'єму кредитних ресурсів в економіці країни;


4. висока потреба в короткострокових позиках у підприємств, що виявилися у важкому положенні в ринкових умовах;


5. відсутність стимулів і механізмів для інвестування в створенні виробництва в агропромисловому комплексі.


Одним з пріоритетних напрямів використання капітальних вкладень є перш за все подальше нарощування потужностей по переробці сільськогосподарської продукції безпосередньо в місцях її виробництва.


Структурна перебудова сільського господарства пред'являє вимоги до інвестиційної політики в області створення фермерських господарств, житлового будівництва і у зв'язку з цим розвитку невиробничої інфраструктури на селі.


В агропромисловому комплексі необхідно створити таку систему стимулів і пільг,
яка забезпечувала б привабливість інвестицій, як безпосередньо в сільське господарство, так і в інші сфери АПК.


Для активізації інвестиційної діяльності потрібно ширше використовувати такі важелі, як:


1. стимулююче оподаткування;


2. безвідплатні дотації на створення крупних об'єктів інфраструктури і природоохорони;


3. фінансові стимули;


4. безпроцентні позики, що надаються інвестором;


5. пільгові режими виплати боргів і позик в банках; •* випуск облігацій для створення фінансових ресурсів по найважливіших напрямах інвестицій.


При цьому повинні здійснюватися принципи:


1-й принцип
— послідовна децентралізація інвестиційного процесу на основі розвитку різноманітних форм власності;


2-й принцип
— підвищення частки внутрішніх (власних) джерел накопичень підприємств для фінансування інвестиційних проектів;


3-й принцип
— державна підтримка підприємств за рахунок централізованих інвестицій при зміні безповоротного бюджетного фінансування на конкурсне кредитування на зворотній і платній основі;


4-й принцип
— розширення гарантії сумісного державно-комерційного фінансування інвестиційних проектів;


5-й принцип
— збереження бюджетного фінансування переважно для соціально значущих об'єктів, що мають некомерційний (неприбутковий) характер із власними джерелами фінансування;


6-й принцип
— розміщення обмежених централізованих капітальних вкладень і державне фінансування інвестиційних проектів виробничого призначення суворо відповідно до державних цільових програм.


5. Інвестиційна криза в АПК з 90-тих років


За економічним змістом ця криза — елемент та прямий результат системно-фінансової кризи аграрно-промислової сфери. Основні його складові:


· відсутність необхідних і достатніх накопичень у переважної більшості підприємств АПК (криза накопичень);


· наявність значних інвестиційних ризиків, перешкоджаючих трансформації потенційно можливих накопичень в інвестиції (криза довіри).


Чинники, що викликали погіршення інвестиційного клімату в АПК:


1) зменшення припливу фінансових ресурсів у галузі АПК (падіння виручки від реалізації продукції) внаслідок скорочення платоспроможного попиту населення на продовольство;


2) додаткове зниження прибутків вітчизняних виробників через необґрунтовано високу частку імпортного продовольства на внутрішньому українському ринку (звуження ринку збуту);


3) проведення в стислі терміни корінної перебудови всієї системи бюджетних відносин, відмова від державної підтримки сільського господарства без адекватної компенсації фінансових втрат виробникам продовольства (запланований до державного бюджету обсяг підтримки сільського господарства склав з врахуванням інфляції 7% до рівня 1991 р., тобто знизився більш ніж в 12 раз);


4) збереження монополізованої структури промислового сектора вітчизняного АПК і відсутність ринкових механізмів, регулюючих цінові взаємини сільськогосподарських, переробних, торгово-закупівельних і ресурсоощадних підприємств. В результаті зріс ціновий паритет і погіршилися фінансово-вартісні пропорції міжгалузевого обміну, сформувався дисбаланс між прибутками і витратами;


5) незавершеність процесів земельної реформи і інституційних перетворень в сільському господарстві і в суміжних галузях АПК. Внутрішня структура управління і система організаційно-технологічної взаємодії не наведена у відповідність в ході реформ.


Нинішнє положення сільськогосподарських підприємств на ринку інвестицій характеризується:


· їхньою неготовністю до ефективного освоєння засобів;


· неготовністю потенційних інвесторів вкладати капітал в підприємства внаслідок високих ризиків, пов'язаних з незахищеністю права власності, з великою вірогідністю неповернення засобів через погане управління.


Сфера АПК приваблива для іноземних інвесторів, оскільки:


· потенційно висока привабливість харчової і переробляючої промисловості;


· стабільний ринок збуту;


· швидка окупність вкладень;


· місцеві органи влади зацікавлені в розвитку галузей АПК.


Інвестиційні процеси в АПК мають наступні складнощі:


1) наявність кризових чинників загального макроекономічного характеру;


2) нестабільність економічних процесів в перехідній економіці;


3) відсутність належних політичних і економічних гарантій іноземних інвестицій;


4) більш висока ефективність вкладень капіталу у фінансовий сектор вітчизняної економіки;


5) вкрай заплутана і агресивна податкова система;


6) оскільки в розвинених країнах має місце перевиробництво основних видів продовольства, то вони охоче підтримують і стимулюють експорт готової продукції до України, ніж притока іноземних капіталів.


Основним підсумком кризи в АПК є деградація матеріально-технічної бази його галузей, що представляє реальну загрозу продовольчої безпеки Росії. Технічна оснащеність сільського господарства знизилася до 40—60% до рівня нормативної потреби; зношеність наявної техніки складає близько 70%. Знизилися закупівлі сільськогосподарської техніки до 70% (в порівнянні з 1992 р.), надбання тракторів зменшилося в 10 раз, а зернозбиральних комбайнів в 25 раз. Забезпеченість зернозбиральними комбайнами на 1000 га посівів зернових складає в середньому 4,5 од. (у Франції — 14, США — 16, Німеччини — 20). Коефіцієнт оновлення основних фондів складає усього 1% при нормі 8—10%. Тільки 19% активної частини виробничих фондів відповідає світовому рівню на основі цього вчені приходять до висновку, що траєкторія інвестиційної кризи в аграрній сфері близька до "точки неповернення", тобто процеси руйнування накопиченого виробничого потенціалу приймають незворотний характер.


В даний час в сільському господарстві складається специфічний тип розширеного відтворювання, що характеризується переважанням спрощених технологій, нестійкістю основних фінансових і виробничих параметрів, посилилася залежність сільського господарства від погодних умов, явно не вистачає фінансових ресурсів навіть на просте відтворювання.


В ситуації, що склалася, безпосередні виробники не в змозі самостійно поліпшити ситуацію в інвестиційній сфері, оскільки основні резерви фінансового оздоровлення агропромислового виробництва знаходяться зовні меж компетенції і економічної відповідальності підприємств.


Інвестиційну кризу в АПК неможливо вирішити лише за допомогою специфічних механізмів аграрної політики. Доцільно використовувати державне регулювання інвестиційної діяльності підприємств АПК по наступних напрямах:


1) стимулювання стійкого платоспроможного попиту підприємств переробної промисловості і населення на вітчизняну сільськогосподарську сировину і продовольство;


2) підвищення ефективності регулювання імпорту сільськогосподарської продукції, сировини, продовольства;


3) регулювання цінового паритету і контроль за діяльністю природних монополій;


4) регулювання сільськогосподарських підприємств і утворення корпоративних структур;


5) розгортання системи держпідтримки сільськогосподарських виробників.


Ці заходи будуть ефективні, якщо будуть використовуватися комплексно і погоджено.


Питання по темі:


“Інвестиційна політика аграрних підприємств”


1. Дайте визначення понять: "фінансові інвестиції, "реальні інвестиції", "загальні інвестиції", "чисті інвестиції".


2. За якими напрямками підрозділяються інвестиції АПК?


3. Назвіть елементи інвестиційної політики в ринкових умовах.


4. Як ви розумієте поняття "капітальні вкладення"?


5. В чому ви бачите економічну сутність капітальних вкладень?


6. Що таке "сукупні капітальні вкладення" і чим вони відрізняються від "питомих капітальних вкладень"?


7. Назвіть можливі джерела інвестицій?


8. Як визначається віддача від капітальних вкладень?


9. Що представляє собою зворотність капітальних вкладень?


10. Що таке гранична ефективність інвестицій і чим вона відрізняється від граничної ефективності капітальних вкладень?


11. За рахунок чого досягається підвищення ефективності інвестицій і капітальних вкладень?


12. Як, на вашу думку, можна активізувати інвестиційну діяльність в АПК?


13. Назвіть чинники, що викликали погіршення інвестиційного клімату в АПК.


14. В чому складність інвестиційних процесів в АПК в сучасних умовах України?


15. Зробіть висновки з кризи в АПК і назвіть заходи антикризового регулювання.

Сохранить в соц. сетях:
Обсуждение:
comments powered by Disqus

Название реферата: Інвестування в аграрній сфері

Слов:3083
Символов:28160
Размер:55.00 Кб.