Українська вишивка . Рушники .
Історія народної вишивки на Україні сягає своїм
корінням у глибину віків .Дані археологічних розко-
пок та свідчення мандрівників і літописців доводять
, що вишивання як вид мистецтва на Україні існує з незапам
`
ятних часів .Вишивкою , за свідченням Геро-
дота , був прикрашений одяг скіфів.Знайдені на Чер-
кащині срібні бляшки з фігурками чоловіків ,які да-
туються
Vi
ст., при дослідженні показали ідентичність не лише одягу ,а й вишивки українсько-
го народного костюма
XVIII-XIX
ст.Арабський мандрів-
ник Хст.н.е. у своїх розповідях про русів зазначає,
що вони носили вишитий одяг .На жаль , пам
`
ятки ук-раїнської вишивки збереглись лише за останні кілька століть , але й цього достатньо , щоб виявити ,що елементи символіки орнаментів української вишивки співпадають з орнаментами,які прикрашали посуд дав-ніх мешканців території України доби неоліту , три-пільської культури .
Вишиванням споконвіку займались жінки ,які з по-коління впокоління передавали найтиповіші,найяскра-віші зразки орнаменту , кольору , вишивальну техні-ку. Вишивки , передаючи характерні ознаки місцевос-ті ,різняться між собою орнаментом , технікою вико-
нання та гамою барв .
Протягом багатьох віків безпосередній конкрет-ний зміст символів на вишивках втрачався , але тра-диції використання їх не зникли .За мотивами орна-менти вишивок поділяються на три групи : геометрич-ні , рослинні , зооморфні (тваринні) й відображають
елементи символіки стародавніх вірувань ,культів .
Геометричні орнаменти , наприклад , притаманні всім видам народного мистецтва і всій слов
`
янській міфо-логії .Різноманвтні кружальця , трикутники , ромби, кривульки , лінії , хрести символічно відображали уявлення нашіх предків про світобудову , тож їхнє значення відповідне .На основі стародавніх космоло-
гічних символфів у народі створенна своя система назв .Це «баранячі ноги» , «кучері» , «гребінчики»,
«кривульки» , «сосонка» , «перерва» тощо.
В основі рослинного орнаменту лежить культ пок-лоніння природі , рослині . Крім поширеного символу
«дерево життя» , який зображається стилізовано у формі листя або гілок ,у вишивках з рослинним орна-
ментом популярні стилізовані зображення Берегині ,
використання таких мотивів , як «виноград» -символ добробуту , щасливого одруження , «барвінок» - сим-вол кохання тощо .
На зооморфних вишивках зображуються тотемічні й солярні тварини , а також звірі , що позначають три
яруси «дерева життя» . Інколи вишивальниці викорис-товують індивідуальні мотиви , які властиві баченню
візерунка певної особи . Ними можуть бути заячі та вовчі зуби , волове око , риб
`
яча луска тощо.
Полтавські вишивки виконуються хрестиком , плу-таним хрестиком , подвійним прутиком , зубчиками ,
мережкою , ланцюжком тощо . Візерунки виконуються окремими швами і поєднанням кількох швів .Вишивають переважно білими нитками ,зрідка - червоними та сі-рими , візерунок обводять чорними або кольоровими смугами .
Вишивкам Київщини властивий рослинно-геометрич-ний орнамент із стилізованими гронами винограду , цвітом хмелю , ромбами , квадратами .Основні кольо-ри білий , коралово-червоний , трапляється жовтий і голубий . Виконується вишивка хрестиком , знизуван-ням , гладдю .
Для вишивок Закарпаття характерний мотив «криву-ля» у різних техніках виконання . Переважає техніка «заволікання» і вишивання хрестиком ,часто викорис-
товується вирізування та гаптування .Кольорова гама
вишивок широка червоне поєднується з чорним , при цьому виділяється один з кольорів ; поширені як бі-лі , так і багатокольорові орнаменти.
Вишивкою оздоблювали рушники , фіранки , жіночий та чоловічий одяг . Особливої уваги надавали рушни-
кам - старовинним оберегам дому , родини . У давни-ну рушник , вишитий відповідними візерунками-симво-лами , був неодмінним атрибутом багатьох обрядів : з рушником приходили до породіллі вшанувати появу нової людини , зустрічали , і проводжали дорогих гостей , справляли шлюбні обряди , проводжали в ос-танню путь , прикрашали , образи та накривали хліб на столі . Крім обрядового значення , рушники мали і чисто практичне застосування .Відповідно до функ-
цій ,які вони виконували , рушники мали свої назви.
Наприклад , для втирання обличчя і рук - утирач , посуду і стола - стирок , для прикрашення образів - покутник , для шлюбних церемоній - весільний , для похорон - поховальний , для пов
`
язування сватів - плечовий тощо . Рушники були своєрідною освятою по-чатку справи чи її закінчення , так , при зведенні хати рушниками застелялися підвалини , хлібом-сіллю на рушнику освячувався початок жнив , на рушниках опускалась домовина з небіжчиком , рушниками скріп-лювали купівлю-продаж тощо . Відповідно до призна-чення рушники розрізнялись за технікою виготовлення
та вишивання . Кольори та орнамент рушників харак-терні регіональним особливостям , за якими розріз-няються «подільські» , «поліські» , «київські» , «гуцульські» , «галицькі» і «буковинські» .
Українська вишивка,рушники на перший погляд не мають ніякого значення в житті сучасної людини,але вони віють на серце кожного з нас чаром рідної стихії і є живущим бальзамом,який сповнює нас споконвічною могутньою силою українського народу .