на тему:
Українські жартівливі та танцювальні пісні
Жартівливі й сатиричні пісні об'єднуються в одну групу близькістю характеру, загальним настроєм: вони жваві, веселі, іноді ущипливі, а то й сатиричні. Люди весело кепкують з надмірно боязких хлопців, які навіть не насмілюються розмовляти з дівчиною {«Да куди їдеш, Явтуше?», «Дівка в сінях стояла») (34):
Коли ти мишей боїшся,
На воротях повісся,
Ізгинь, пропади,
А до мене не ходи.
Цур тобі, пек!
Цур тобі, пек!
з розсіяних, неуважних, скупих, дивакуватих та лінивих («Та були в кума бджоли», «Та орав мужик край дороги», «Ой що ж то за шум», «Ой устану я в понеділок», «Продай, милий, сиві бички» (35).
В народних піснях високо цінується людська краса, гідність, а не багатство («Ой ти, гарний Семене»), «Як поїхав за снопами», «Мав я раз дівчиноньку» (36).
Навіщо мені та корова,
Що ти сама, як ворона.
А я візьму в одній льолі,
Аби мені до любові.
Мелодії наведених тут пісень своїм ритмом, квадратною будовою досить близькі до танцю. Вони веселі, жваві за характером.
ТАНЦЮВАЛЬНІ ПІСНІ
Визначальною рисою пісень цього жанру є танцювально-музична основа і особливий ритм вірша. За настроєм це життєрадісні, сповнені молодечого запалу твори. Вони тісно пов'язані з танцем-коломийкою, шумкою і козачком. Відповідно до цього їх поділяють на три групи.
Коломийка — це переважно коротка, жвава, однострофна співанка. В ній втілюються різні сторони повсякденного життя: тут і веселощі, й жарти, й насмішка, і любовна лірика (37).
Восени, восени, як будуть родити.
Заграй мені, музиченьку, я буду співати,
Щоби було моїй любці легко танцювати.
Ой не ходи, багачику, горою за мною,
Бо ти багач, а я бідна, не рівням з тобою.
Нема краю веселого, як радянські села,
Де ідете — там вчуєте пісеньку веселу.
В коломийці розмір вірша переважно 4+4+6 (рідше — 4+3+6 і 3+3+6), метр дводольний, темп помірно швидкий. У кадансах — половинному й заключному — завжди є характерна ритмічна фігура — дві чверті.
Коломийка остаточно сформувалась вже в XVI—XVII ст., вона і сьогодні живе повнокровним життям. Найбільшого поширення вона набула в західних областях України.
Приблизно в той самий час, що й коломийка, зароджуються шумка і козачок. Відрізняються вони розміром вірша: шумка — 4+4, а козачок — 4+3 та ще й ритмічним рисунком. Для козачка типовою є фігура: дві восьмі і чверть, що зустрічається переважно в другому такті; мелодія шумки рухається рівними восьмими. Спільними для усіх трьох видів танцювальних пісень є характер музики і поетичного змісту, розмір 2
/4
та помірно швидкий темп (38, 39).
Список використаної літератури
1. С. Лісецький. Українська музична література для 4-5 класів ДМШ. К.: «Музична Україна», – 1991.
2. Фільц Б. Джерела музичної культури [України] // Дзвін. – 1990.
3. Рудницький А. Українська музика. Історико-критичний огляд. – Мюнхен: Дніпрова хвиля, 1963. – 406 с.
4. Ольховський А. Нарис історії української музики / Ред. Л.Корній. – К.: Муз.Україна, 2003. – 512 с. ІІ нот. Музика Західної України (Галичина та Закарпатська Україна). - С.355-364.
5. Л. Й. Височанська, В. А. Уманець “Музика і співи”, ст.5;