РОЛЬ ОБРАЗУ МЕРЛІНА В ТВОРАХ ГАЛЬФРІДА МОНМУСЬКОГО "ЖИТТЯ МЕРЛІНА" І ТОМАСА МЕЛОРІ "СМЕРТЬ АРТУРА"
Мирлян Ігор, 4 курс
У данній статті я розглянув образ чаклуна Мерліна у творах Гальфріда Монмутського "Життя Мерліна" та Томаса Мелорі "Смерть Артура". На основі цих творів я спробував проаналізувати роль і місце цього персонажу у наведених вище творах. Провівши дослідження я прийшов до висновку: Що образ Мерліна у обох творах є одною із головних діючих осіб і завдяки ньому досить активно розвиваеться сюжет обох творів.
Починаючи з Гальфріда Монмутського в цикл Артуровських легенд входить образ мага - радника і постійного супутника короля Артура Мерліна. Значно пізніше цей образ після довгих змін проявиться у творі "Смерть Артура" Томаса Мелорі. Метою даної роботи є спроба розкрити роль Мерліна в творах Гальфріда Монмутського "Життя Мерліна", зміну його образу і ролі в творі Томаса Мелорі "Смерть Артура".
Батьком цього персонажа по праву вважають Гальфріда Монмутського, оскільки до його твору імені чаклуна Мерліна ми не зустрічаємо ні у Гильдаса (VI ст) ні в збірці валійських легенд Мабіногион (XII - XIII ст). І навіть в текстах Неннія (IX ст) ми не знайдемо його. Але в цьому тексті ми можемо зустріти сюжет з пошуком молодого Мерліна:
"После этого король призвал своих колдунов, дабы они указали, что ему надлежит предпринять… пока ты не отыщешь ребенка, у которого нет отца, и этот ребенок не будет убит, а земля, на которой ты собираешься возвести крепость, окроплена его кровью, крепость никоим образом никогда не будет построена. "1
Пошук потім повторюється у Гальфріда Монмутського в "Пророкуванні Мерліна". Але, не дивлячись на це, саме ім'я Мерлін вперше зустрічається саме в творі Монмутського "Життя Мерліна"2
. Цей твір дійшов до нас у единому рукопису XII століття, який зберігаеться у Лондонському музеі.
В "Житті Мерліна" (Vita Merlini) Мерлін з'являється перед нами як зверхній й трохи навіжений віщий старий:
"Вещего мужа хочу Мерлина забавную музу
Петь и безумье его"3
Він віддалився в ліси, убитий горем, оскільки загибель багатьох близьких йому людей помутила думки його і утомлений від земної метушні мудрець шукає спокою біля лісових джерел.
"На стороне Передура Мерлин явился в сраженье,
…
то едва увидав, ты, Мерлин, ряды оглашаешь
Горестным воплем своим и взываешь так громогласно
<Вот какою бедой меня настигло злосчастье!
Скольких спутников я - и каких - сегодня лишился!
Целых три дня напролет над убитыми плакал несчастный,
Полнил, безумье его обуяло: покинув украдкой
Всех, в леса он бежал, чтобы люди его не видали. "4
Не будемо забувати що дія даного твору за хронологією відбуваються після подій відображених в "історії бритів". Цей твір є чимось схожим на післямову, або вдалий рекламний хід для майбутньої великої праці Монмутського, де роль Мерліна гранично ясна: він повинен своїм надприродним даром зацікавити сучасників Гальфріда. Так наприклад сюжет з передбаченням потрійної смерті хлопця:
"конь, увлекаемый быстрым движеньем,
Рухнул стремглав с высокой горы, а охотник с обрыва
Грянулся прямо в поток, у подножья горы протекавший.
Только одною ногой за дерево он зацепился,
Тело же - вниз головой - погрузилось в текучую воду.
Так упал, утонул и повис на дереве бедный,
Смертью тройной доказав правдивость вещего мужа. "5
Але не довго Мерліну дають, поневірятися по лісах, спочатку про нього проявляє турботу його сестра і він приходить до неї в гості. Але коли збирається вирушати у зворотній шлях його хапають та садовлять на ланцюг, і він надовго замовкає. Одначе опісля зради жінки короля який садовив його на ланцюг, та пригоди з потрійною смертю його запитують, пообіцявши волю, про долю зниклого короля Артура, і він відповідає, що:
"Нами туда был Артур, у Камблана раненный в битве,
Край он покинул родной и, тобой за моря увезенный,
К нимфам попал во дворец, как ты мне рассказывал раньше. "6
Виходячи зі всього наведеного вище ми можемо прийти до висновку, що у Гальфріда Монмутського в "Житті Мерліна" образ Мерліна грає роль старого який прожив величезну кількість років знає, що було і що буде, тобто, він стає для середньовічного віруючого в містику читача тією знахідкою, спираючись на яку в кінці Гальфрід попереджає про те, що створить ще цікавішу працю:
"Лавры сплетите - вручить их Гавфриду из Монемуты,
Ибо он ваш, ибо он и прежде ваши сраженья,
Ваших вождей воспевал и оставил книжку, что ныне
Славится в мире во всем под названьем <Деянья бритонов>"7
На відміну від Гальфріда у Томаса Мелорі в творі "Смерть Артура", який був написаний у першій чверті XV ст., а опублікований у 1485р. Уильямом Кекстоном, ми вже зустрічаємо зовсім іншого Мерліна. Мерлін Гальфріда Монмутського знає все, але не втручається в пригоди які повинні статися. У творі ж Мелорі вже на початку Мерлін допомагає Утеру Пендрагону з
"Когда родится это дитя, повелите отдать его мне тайно через задний замковый выход некрещеным. … И отдайте его первому нищему, что встретится вам у задних ворот замка". Так передано было дитя Мерлину, а тот отнес его к сэру Эктору, окрестив у святого отца и нарекши его Артуром."8
.
Мерлін разом з найзначнішим землевласником сіром Ектором, виховує з молодих років Артура. Потім він допомагає Артуру після сходу на трон підкорити королів, що збунтувалися, спочатку радою:
"Живут за морем два брата, оба короли и оба искусные воины. Одного из них зовут Бан, король Бенвика, другого же Борс, король Галлии, иначе сказать - Франции. А посему мой совет таков: пусть наш король и повелитель пошлет к королям Бану и Борсу двух надежных рыцарей с письмами, искусно составленными, и пригласит их явиться ко двору короля Артура и помочь ему в его войнах"9
.
А потім і працею:
"Переправился Мерлин через море, и было у них в пути всего вдоволь, и на суше и на воде. Ио как подошли они к берегу моря, Мерлин отослал обратно всех пеших стрелков и взял с собою лишь десять тысяч верхами, все больше бывалых воинов"10
.
Окрім цього він не раз демонструє дива красномовства:
"Неужто тебе еще мало? Ныне из шестидесяти тысяч ты разве пятнадцать тысяч оставил живых. И потому настало время трубить отбой, ибо Господь гневается на тебя за твою неуемность. Вон там стоят одиннадцать королей, и тебе сейчас не сломить их, а помедлишь еще немного, то удача твоя от тебя отвернется, их же - будет возрастать. А потому отходите с поля боя и расположитесь на отдых, а добрых ваших рыцарей наградите золотом и серебром, ибо они это заслужили. "11
Отож, він зупиняє Артура від продовження битви з 11 королями посередині битви. Також не будемо забувати, що впродовж всього твору Мерлін демонструє дива чаклунства та дипломатичного таланту, чого ми не помічаємо у Гальфріда Монмутського:
"Тут захотел рыцарь зарубить Артура из страха перед гневом его и взмахнул мечом. Но Мерлин тогда навел на него чары, и тот упал на землю в глубоком сне. "12
.
"Пусть будет разыскана вся добыча, взятая в этом сражении, и, когда вся она окажется в ваших руках, пусть будут щедро наделены ею эти два короля, Бан и Борс, дабы и они могли наградить от этих богатств своих рыцарей; тогда в нужде вашей люди из чужих стран станут с большей охотой приходить к вам на службу. "13
На відміну від Гальфріда, треба зазначити, що в Мелорі Мерлін показаний і з поганого боку, бо саме через нього і почалася війна одинадцяти королів з Артуром. Ніхто окрім Мерліна і сіра Ектора не знали, що Артур син Утера покійного короля, навіть його рідна мати:
"… когда родилось дитя, отдали его на воспитание Мерлину. А я никогда больше не видела ребенка и не знаю даже имени его; потому не смогла бы его признать. "14
.
Тобто він стає зачиначем громадянської війни, оскільки не повідомив про династичні права Артура, що могло запобігти цій війні. В кінці як покарання за скоєне за життя, Мерлін був похований живцем.
Отже з вищесказаного можна прийти до таких висновків:
1) Образ Мерліна виникає в Гальфріда Монмутського, а потім набуває суспільно літературного характеру, а оскільки суспільство це поняття історичне, то услід за ним змінюється і образ Мерліна.
2) З образу благочестивого старого віщуна відлюдника він перетворюється в Мелорі в мага-діяча, що активно втручається у всесвіт, і що намагається створити мирну і процвітаючу державу не дивлячись ні на що і не гидуючи жодними засобами.3) Якщо у Гальфріда Монмутського Мерлін грає роль нововведення і героя який повинен зацікавити читача, то в Мелорі він грає роль своєрідного "сірого кардинала", або якогось єднального елементу що з'являється скрізь і знає все. Після зникнення Мерліна оповідання переходить від двору Артура на персональні пригоди окремих лицарів.
Примітки
1. Ненний. История бриттов. - http://www.vostlit. info/Texts/rus/Nennius/framenenn. htm
2. Веселовский А.Н. Славянские сказания о Соломоне и Китоврасе и западные легенды о Морольфе и Мерлине. М.1872. С.305
3. Гальфрид Монмутский. История бриттов. Жизнь Мерлина / пер. с англ. Бобовичь. - М.: Наука, 1984. С.138
4. Гальфрид Монмутский. История бриттов. Жизнь Мерлина / пер. с англ. Бобовичь. - М.: Наука, 1984. С.139
5. Гальфрид Монмутский. История бриттов. Жизнь Мерлина / пер. с англ. Бобовичь. - М.: Наука, 1984. С.146
6. Гальфрид Монмутский. История бриттов. Жизнь Мерлина / пер. с англ. Бобовичь. - М.: Наука, 1984. С.162
7. Гальфрид Монмутский. История бриттов. Жизнь Мерлина / пер. с англ. Бобовичь. - М.: Наука, 1984. С.170
8. Мелори Т. Смерть Артура. - Т.1 - М., 1991. С.22.
9. Мелори Т. Смерть Артура. - Т.1 - М., 1991. С.31.
10. Мелори Т. Смерть Артура. - Т.1 - М., 1991. С.35.
11. Мелори Т. Смерть Артура. - Т.1 - М., 1991. С.44.
12. Мелори Т. Смерть Артура. - Т.1 - М., 1991. С.56.
13. Мелори Т. Смерть Артура. - Т.1 - М., 1991. С.45.
14. Мелори Т. Смерть Артура. - Т.1 - М., 1991. С.52.