Міністерство освіти і науки України
Київський національний університет будівництва і архітектури
Кафедра «Будівельні машини» ім.. Ю.О. Вєтрова
ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
до курсової роботи з дисципліни:
«Проектування металевих конструкцій»
Тема роботи: Проектування стріли крана
Варіант №2
Виконав: студент ІV курсу
групи ПНМ-41
Бабіч С.В.
Перевірив: доц.Горбатюк Є.В.
Київ – 2010
Зміст
Вихідні дані
1 Обчислення навантажень
2 Поздовжні навантаження
3 Вертикальні навантаження
4 Бокові навантаження
5 Визначення найбільших зусиль у стержнях стріли
6 Побудова ліній впливу у стержнях
7 Підбір перерізів стержнів і перевірка напружень
Список використаної літеретури
Вихідні дані:
Баштовий кран типу КБ – 674
Q=90 кН – вага вантажу;
Lc
=29,1 м – довжиа стріли;
Gвіз.
=9 кН – вага пересувного візка;
Gг.о.
=4,2 кН – вага гакової обойми;
Gc
=65,2 кН – вага стріли;
nп
=0,85 об/хв – частота обертання поворотної частини крана;
і=2 – кратність поліспаста;
t=5 c – час розгону або гальмування.
Рис. 1 – Розрахункова схема стріли крана КБ-674.
1 Обчислення навантажень
Знайдемо розрахункові навантаження, для чого номінальну власну вагу стріли Gc
, пересувного візка Gвіз.
і гакової обойми Gг.о.
, помножимо на коефіцієнт перевантаження nG
=1,1, а вагу вантажу Q на коефіцієнт перевантаження nQ
=1,15:
2. Поздовжні навантаження.
Зусилля N1
у нижній (веденій) гільці вантажного канату визначаємо за формулою (168) посібника [1]:
де і=2 – кратність поліспаста;
ηп
– коефіцієнт корисної дії вантажного поліспаста.
Коефіцієнт корисної дії поліспаста визначається за формулою:
де η=0,98 – ККД одного блока.
Тоді
Зусилля N2
у верхній (ведучій) гілці вантажного канату визначаємо за формулою:
де n0
=1 – кількість обвідних блоків.
3. Вертикальні навантаження.
На стрілу баштового крана діють такі вертикальні навантаження.
Власна сила ваги стріли, яка умовно розглядається як рівномірно розподілене навантаження з інтенсивністю:
де Gc
– повна сила ваги стріли.
Вертикальні зосереджені навантаження, що передаються на стрілу через вантажний візок:
- сила ваги вантажу Q=103,5 кН;
- сила ваги візка Gвіз
=9,9 кН;
- сила ваги гакової обойми Gг.о.
=4,62 кН.
Схема розташування прикладених до стріли вертикальних навантажень зображено на рис. 2.
Рис. 2 – Розрахункова схема стріли при дії вертикальних навантажень.
4. Бокові навантаження.
Бокові навантаження, перпендикулярні до вертикальної площини симетрії стріли, виникають внаслідок вітрового тиску і інерції стріли з вантажем під час розгону або гальмування при повороті крана.
Повні вітрові навантаження на стрілу Wc
визначаємо за формулою:
де рв
=0,25 кН/м2
– нормальний тиск вітру;
Ан
– розрахункова повітряна площа, Ан
=Ак
∙кс
;
Ак
– площа контуру бокової проекції стріли, м2
:
кс
=0,5…0,7 – коефіцієнт заповнення, приймаємо кс
=0,6
Ан=69∙0,6=41,4 м2
.
Тоді
Вітрове навантаження на стрілу крана вважається рівномірно розподіленим з інтенсивністю:
Повне вітрове навантаження на вантаж вважається зосередженими і прикладеними в центрі ваги вантажу:
де Ан
– розрахункова повітряна площа вантажу вагою Q=90 кН.
Знайдемо по табл.3.1 [2]
Тоді
Інерційні навантаження, що діють на вантаж Тван
, гакову обойму Тг.о.
і візок Твіз
розглядаються як зосереджені і обчислюються за формулою:
де G – вага розглядуваного елемента;
g=9,8 м2
/с – прискорення вільного падіння;
t=5 с – час розгону або гальмування.
Найбільша лінійна швидкість визначається за формулою:
де R – відстань від осі обертання крана до центра ваги елемента, яка дорівнює R=30500-500=30000=30м;
n=0,85 об/хв. – частота обертання крана.
Тоді:
- сили інерції, що діють на візок
- сили інерції, що діють на вантаж
- сили інерції, що діють на гакову обойму
- інерційне навантаження на стрілу вважають зосередженою силою Тс
, прикладеною до оголовка стріли
Розрахункова схема стріли при дії бокових (горизонтальних) навантажень зображено на рис.3.
Рис. 3 – Розрахункова схема стріли при дії горизонтальних навантажень.
5. Визначення найбільших зусиль у стержнях стріли.
Рис. 4 – Схема розкладання вертикальних навантажень.
Розкладання навантажень на складові. Кожна з вертикальних навантажень, що діють на стрілу, розкладається на дві складові, які лежать в площинах бокових граней (рис.4).
Визначаємо кут :
Визначаємо складові навантаження:
Горизонтальні навантаження в тригранних стрілах умовно прикладаються до єдиної горизонтальної ферми. Виникаючий при цьому крутний момент з метою спрощення розрахунків не враховується.
6. Побудова ліній впливу зусиль у стержнях.
У складі як вертикальних, так і горизонтальних навантажень є рухомі навантаження, що переміщуються вздовж стріли разом з вантажним візком. Максимальні зусилля в стержнях виникають при деяких найбільш не вигідних положеннях візка. Для визначення цих зусиль по-перше побудуємо їх лінії впливу від дії одиничної сили, що рухається вздовж стріли.
У зв’язку з тим, що найбільш навантажені стержні знаходяться на консольній частині, то будувати лінії впливу опорних реакцій не потрібно.
Найбільш навантажені стержні, які приникають до заданого вузла В позначені рисками. Проводимо переріз І-І крізь стержні В-1, В-3, 2-3 та розглянемо рівновагу правої відсіченої частини ферми.
Лінія впливу SВ1
(моментна точка 3).
Сила Р=1
ліворуч від перерізу:
Сила Р=1
праворуч від перерізу:
при х=0; SB1
=0;
при х=9,3; SB1
=3,72.
Лінія впливу S23
(моментна точка В)
Сила Р=1
ліворуч від перерізу:
Сила Р=1
праворуч від перерізу:
при х=0; S23
=0;
при х=11,8; S23
=-4,72.
Лінія впливу SВ3
(моментна точка відсутня).
Сила Р=1
ліворуч від перерізу:
Сила Р=1
праворуч від перерізу:
Ліні
(моментна точка відсутня).
Сила Р=1
ліворуч від перерізу:
Сила Р=1
праворуч від перерізу:
Будуємо лінії впливу зусиль в горизонтальній площині ферми.
Побудуємо лінію впливу зусилля S23
, яке одночасно належить до горизонтальної ферми.
Лінія впливу S23
(моментна точка С).
Сила Р=1
ліворуч від перерізу:
Сила Р=1
праворуч від перерізу:
при х=0; S23
=0;
при х=11,8; S23
=-6,55.
Лінія впливу SА1
(моментна точка відсутня).
Сила Р=1
ліворуч від перерізу:
Сила Р=1
праворуч від перерізу:
Визначимо по лініях впливу максимальні зусилля в розглянутих стержнях.
Зусилля у стержнях стріли від вертикальних або від горизонтальних навантажень можуть бути знайдені за формулою:
де Рі
– зосереджені сили, що лежать у площині розглядуваної грані стріли;
уі
– ординати лінії впливу, відповідні точкам прикладення зазначених сил;
q – інтенсивність розподіленого навантаження;
- площа між лінією впливу й базовою нульовою лінією.
Зусилля в одиничному поясі SВ1
стріли дорівнює:
де зусилля спричинені вертикальними навантаженнями;
зусилля спричинені поздовжніми навантаженнями.
Зусилля визначимо з допомогою лінії впливу від складових . Інтенсивність розподіленого навантаження q, що лежать у площинах бокових граней.
(розтягнення).
Зусилля визначаємо за формулою:
де - кут утворений горизонтальною площиною з боковою проекцією поясів, що сприймають це зусилля.
(стискання).
(розтягнення).
Зусилля у стержні пояса, спільного для бокової і горизонтальної ферм, складається із зусиль зумовлених відповідно вертикальними, горизонтальними і поздовжніми навантаженнями:
(стискання).
Зусилля визначаємо за допомогою лінії впливу в горизонтальній грані:
(стискання).
Зусилля визначаємо за формулою:
(стискання).
Остаточно:
Розноси і стояки бокових граней стріли сприймають тільки вертикальні навантаження.
Зусилля в розносі визначимо за допомогою лінії впливу
(розтягнення).
Зусилля в стояку визначаються за допомогою лінії впливу в боковій грані:
(стиснення).
Розноси і стояки горизонтальних граней сприймають лише горизонтальні навантаження, перпендикулярні до вертикальної площини симетрії стріли.
Зусилля в розносі визначаємо за допомогою лінії впливу в горизонтальній фермі:
7. Підбір перерізів стержнів і перевірка напружень.
Верхній пояс. Площа перерізу вибираємо згідно за формулою:
де m=1 – коефіцієнт умов роботи для труб;
R=210 МПа=21 кН/см2
– розрахунковий опір матеріалу для сталі 20;
Вибираємо з таблиці сортаменту прокатних сталей [3] «Трубы стальные бесшовные гарячекатаные» (ГОСТ 8732-89) трубу: зовнішній діаметр
Dз
=140 мм, товщина стінки S=11 мм, площа перерізу F=44,56 см2
, радіус інерції і=4,58 см.
Нижній пояс. Найбільше стискуюче зусилля Sст
в елементах даної групи дорівнює:
Необхідна площа перерізу:
де ϕ – коефіцієнт поздовжнього згину(попередньо береться для поясів 0,7 – 0,8);
m=1 – коефіцієнт умов роботи;
R=210 МПа=21 кН/см2
– розрахунковий опір матеріалу.
Вибираємо з таблиці сортаменту [4] два нерівнобоких кутника 110х70х8 мм(рис.5), для якого:
А=13,93 см2
, imin
=1,52 cм, Imin
=32,31см4
, iх
=3,51 см,
Іx
=171,54 см4
, Iy
=54,64 см4
, іу
=1,98см, xo
=1,64 cм, yo
=3,61 cм.
Для обраного перерізу проводимо перевірку напружень Ϭ за формулою:
Гнучкість стержня:
де μ – коефіцієнт зведення довжини (для поясів стріли μ=1);
l – геометрична довжинастержня(l=2,5 м), що визначається , як відстань між центрами вузлів;
rmin
– мінімальний радіус інерції перерізу:
Обчислимо Іу
для всього перерізу:
Гнучкість пояса:
По таблиці коефіцієнтів поздовжнього згину ϕ знайдемо інтерполяцію:
Напруження:
˂
Розкоси бокових і горизонтальних ферм.
Найбільше зусилля буде SВ3
=-105,31 кН(стискання).
Необхідна площа перерізу:
Приймаємо: ϕ=0,6; μ=1,0 (для труб), R=21кН/см2
.
Тоді:
Із сортаменту [4] вибираємо трубу: Dз
=70 мм, S=4 мм,
А=8,29 см2
, і=2,36 см.
Усі розкоси і стійки бокової і горизонтальної ферм виготовляємо однаковими.
Перевіримо напруження:
Мінімальний радіус інерції перерізу для трубчастих стержнів обчислимо за наближеною формулою:
Знайдемо погонні жорсткості пояса іп
і розкоса ір
:
де
Коефіцієнт k1
:
˃2.
Відношення:
Значення μ для розкоса знайдемо по табл. 2.2 [2]:
Гнучкість розкоса:
Коефіцієнтів поздовжнього згину ϕ (табл. 2.1, [2]):
Напруження:
˂
Конструювання і розрахунок заданого вузла стріли.
Розрахунок вузлів зводиться до обчислення на міцніть зварних швів, що кріплять елементи решітки до верхнього пояса.
Визначимо необхідний катет шва за формулою:
де Sp
– зусилля в привареному режимі;
- коефіцієнт форми шва, що залежить від технологіі зварювання ( при ручному і 1,0 при автоматичному зварюванні);
- розрахунковий опір кутового шва (приймаємо );
lш
- довжина шва, яка при обтиску елементів решітки в площині, перепендикулярній до площини зєднувальних стержнів визначається за формулою:
У нашому випадку d1
=140 мм, d2
=70 мм. Тоді:
Стержень В3:
Катет шва:
Приймаємо
Стержень В1:
Катет шва:
Мінімальний катет шва становить 3 мм, тому приймаємо
Список використаної літератури:
1. Власов В.В. Будівельна механіка і металеві конструкції: Навч. посібник. – К.:Міістерство освіти і науки України, 1994. – 200с.
2. Власов В.В., Шемет І.О. Методичні вказівки та завдання до курсової роботи з дисципліни «Будівельна механіка і металоконструкції». – К., КДТУБА, 1996. – 28с.
3. Живейнов М.М., Карасев Г.И., Цвой И.Ю. Строительная механика и металлоконструкции строительных и дорожных машин: Учебн. пособие. – М.: Машиностроение, 1988. – 278 с.
4. Справочник по специальным работам «Монтаж стальных и сборных железобетонных конструкций» Под ред. Б.А. Хохлова. – М.: Стройиздат, 1970 – 906 с.