Основи психолого-управлінського консультування

Консультування відзначається тим, що спеціаліст-консультант надає допомогу у виявленні проблем, їх аналізі, сприяє виконанню прийнятих рішень, але сам рішень не приймає і не відповідає безпосередньо за виконання задачі. Консультування включає елементі діагностики, експертизи, навчання, але найважливішим його задачами є самовизначення клієнта щодо прийняття рішення, формування готовності до його реалізаціях.

Консультуванням вважають будь-яку форму надання допомоги щодо змісту, процесу або структури задачі або серії задач, при якій консультант сам не відповідає за виконання завдання, але допомагає тим людям, які відповідають за це.

У роботі кожної організації, підприємства, установи іноді виникають складні проблеми найрізноманітнішого змісту та характеру. Працівники, відповідальні за їх вирішення, не завжди чітко і однозначно можуть запропонувати шлях виходу зі скрутної ситуації. Наприклад, на сьогоднішній день такими проблемами є: вибір стратегії розвитку організації; забезпечення нововведень; обґрунтування особливостей роботи підприємств-банкротів; проведення страйків; розв’язання конфлікту акціонування; впровадження стратегій навчання персоналу організаціях; обґрунтування змісту та цінностей ділової культури тощо. В таких випадках організація зацікавлена в отриманні кваліфікованої консультації фахівців різних спеціальностей (юристів, економістів, соціологів, психологів тощо).

Усі випадки надання консультації організаціям на Заході прийнято називати консультування з проблем розвитку організацій.

Враховуючи весь спектр проблем, над якими працює психолог-консультант в організації, Кабаченко Т.С. говорить про консультування як напрям психологічного забезпечення управління лядськими ресурсами і вирізняє у ньому власне управлінське консультування та індивідуально-психологічне консультування персоналу організації.

Н.М. Карамушка позначає консультативний напрям діяльності психолога в організації терміном «психолого-управлінське консультування», розкриваючи його як вище на межі між управлінським та психологічним консультуванням, що має ознаки як першого, так і другого, але при цьому набуває специфічних якостей.

Таким чином, враховуючи думку провідних спеціалістів з питань психології управління, можна зробити висновок, що консультативна робота психолога в організації включає:

1. Психологічний аспект управлінського консультування, яке займається проблемами управління і ведеться переважно з керівниками;

2. Власне психологічне консультування всіх працівників (керівника та підлеглих) щодо особистісних проблем, пов’язаних із сімейними відносинами, віковими особливостями та кризами, труднощами спілкування, самовдосконалення і саморозвитку тощо