Міністерство освіти і науки України
Тернопільський національний педагогічний університет імені В.Гнатюка
Інститут педагогіки і психології
Індивідуальне навчально-дослідне завдання з предмету загальна психологія на тему:
“
Стреси в житті людини”
Виконала:
студентка групи ПС-11
Гірняк Наталія Ярославівна
Перевірила:
Альона Валеріївна
Тернопіль – 2010
Зміст
І. Вступ…………………………………………………………………………….2
ІІ. Розділ І (Поняття стресу та його коротка характеристика)………………....3
ІІІ. Розділ ІІ (Стреси в житті людини):
1. Стрес та його вплив на здоров’я людини………………………………...7
2. Стреси «хороші» і «погані», та їх дія на людину……………………….11
3. Засоби подолання стресів – копінг………………………………………12
4. Методи боротьби зістресом……………………………………………...13
ІV. Висновок……………………………………………………………………..15
V. Список використаноїлітератури…………...……………………………….16
Вступ
Немає, напевно, більш відомого і водночас більш спірного наукового терміна, ніж «стрес». Усі говорять про стрес, усі його переживають, усі про нього багато чули... Парадокс, проте, в тому, що коли запитати навмання п’ять чоловік, що ж таке стрес, то напевно дістанеш п’ять різних відповідей. І неспроста.
По-перше, цілковитої згоди у визначенні стресу немає й у науковому середовищі, а по-друге, його природа така, що один і той же потенційно стресовий вплив в одних людей викликає сильні негативні реакції, а в інших — або взагалі нічого, або навіть щось приємне. Взяти, приміром, атракціон «Сюрприз»: для мене катання на ньому буде важким (цілком стресовим) випробуванням, а от для інших– це щоразу втіха. Або, скажімо, інтерв’ю під час прийому на роботу. Більшість із нас оцінить цю процедуру як явно стресову, проте є окремі унікуми, для яких вона буде приємним лоскотанням нервів.
Реагуємо на стрес ми теж по-різному. Так, хтось у момент гострого стресу червоніє й відчуває приступ нестримного голоду, а хтось блідне й втрачає апетит. Хронічний стрес може викликати як набирання ваги, так і схуднення без жодної дієти. Ну, й так далі...
Стрес – це явище, яке на сьогоднішній день хвилює і цікавить багатьох людей, тому що воно стосується (торкається) безпосередньо людського життя, (кожної людини в даний момент чи торкнеться у далекому майбутньому), і має значний вплив на його перебіг…
Я теж хочу знати відповідь на запитання що ж таке стрес, як він впливає на життя людини, і тому обираю саме таку тему ІНДЗ. Надіюся, що зумію максимально розкрити, дослідити тему завдання, і отримаю відповідь на питання, яке мене цікавить.
Розділ I
Поняття стресу та його коротка характеристика
«Навіть несподіваний успіх може
викликати сильний стрес»
(Ганс Сельє)
Протягом тривалого часу дослідники вели численні дослідження про те що таке стрес, та причини його виникнення. Ось як трохи іронічно висловився один із них: «стрес — це й власне стрес, і причина стресу, й наслідок стресу». І таке розмите, багатозначне тлумачення цього терміна виникло відразу ж після його введення в науковий лексикон. Зробив це, як відомо, канадський дослідник Ганс Сельє. Ще студентом-медиком він помітив, що багато хвороб у людей починаються однаково: кволість, висока температура, головний біль... За словами самого Сельє, пацієнти «мають хворий вигляд», хоч би чим конкретно (за)хворіли. Іншими словами, Сельє виявив неспецифічну (тобто не пов’язану з конкретною причиною), універсальну, або загальну, реакцію організму на зовнішні впливи (зокрема й патологічні), що потребують змін. Її-то він і назвав спочатку «загальним адаптаційним синдромом», а потім перейменував на «стрес».
Перша стаття Сельє про загальний адаптаційний синдром вийшла 1936 року, а 1950-го він опублікував класичну працю «Фізіологія й патологія стресу» з присвятою «всім, хто страждає від стресів» (й окремо — дружині «за допомогу в розумінні того, що неможливо й не потрібно вилікуватися від стресу — натомість треба навчитися одержувати від нього задоволення»)…
Тому саме Ганс Сельє, мав значний вплив на подальше розуміння і вивчення даного явища. Отже, виходячи із таких перших уявлень про стрес, можна охарактеризувати його наступним чином.
На мозок людини безперервно діють різноманітні за кількістю і якістю подразники з внутрішнього і навколишнього середовищ. Виникнення несподіваної та напруженої ситуації призводить до порушення рівноваги між організмом і навколишнім середовищем. Наступає неспецифічна реакція організму у відповідь на цю ситуацію — стрес.
Стрес(англ.stress - "тиск", "напруження") - реакція організму на будь-які зміни внутрішнього або зовнішнього серидовища, яка стимулює захисні сили організму.
Стрес - стан психічної напруги, що виникає в процесі діяльності в найбільш складних і важких умовах. Життя часом стає суворою і безжалісною школою для людини. Виникаючі на нашому шляху труднощі (від дрібної проблеми до трагічної ситуації) викликають у нас емоційні реакції негативного типу, що супроводжуються цілою гамою фізіологічних і психологічних зрушень.
Існують різні наукові підходи до розуміння стресу. Найбільш популярною є теорія стресу, запропонована звісно ж Г.Сельє. У рамках цієї теорії механізм виникнення стресу розуміється в такий спосіб.
Усі біологічні організми мають життєво важливий уроджений механізм підтримки внутрішньої рівноваги і балансу. Сильні зовнішні подразники можуть порушити рівновагу. Організм реагує на це захисно-пристосувальною реакцією підвищеного порушення. За допомогою порушення організм намагається пристосуватися до подразника. Це неспецифічне для організму порушення і є станом стресу. Якщо подразник не зникає, стрес підсилюється, розвивається, викликаючи в організмі цілий ряд особливих змін - організм намагається захиститися від стресу, попередити його або придушити. Однак можливості організму не безмежні і при сильному стресовому впливі швидко виснажуються, що може призвести до захворювання і навіть смерті людини.
Екстремальні ситуації впливають на людину по кілька разів на день, і в принципі стреси потрібні людині, тому що вони підвищують тонус. Однак якщо вони досягають визначеного критичного рівня, то діють не тільки на шкоду організмові, але і вашій активності.
Стрес — це неспецифічна реакція організму у відповідь на несподівану та напружену ситуацію; це фізіологічна реакція, що мобілізує резерви організму і готує його до фізичної активності типу спротиву, боротьби…
Під час стресу виділяються гормони, змінюється режим роботи багатьох органів і систем (ритм серця, частота пульсу тощо).
Стресова реакція має різний прояв у різних людей: активна — зростає ефективність діяльності, пасивна - ефективність діяльності різко зменшується.
Знизити працездатність і сприйнятливість людини можна дуже легко. А зробити це можна по-різному. Відомо, що в кожної людини існує вроджене почуття небезпеки. А значить якщо впливати на людину голосним звуком, раптовим падінням, предметом що швидко наближається, яскравим спалахом світла або навіть несподіваним дотиком, можна порушити сприйняття і зменшити його чутливість.
Під впливом стресу в організмі відбувається розпад білків, зменшується кількість вітамінів А, Е, С. Людина, що переживає стрес, виглядає змарнілою, старшою за свій біологічний вік. В організмі відбувається «окислювальний стрес». Саме тому лікарі радять вживати антиоксидантні полівітамінні комплекси.
Характеристика стресу:
Стрес має фізіологічні, психологічні, особистісні і медичні ознаки.
Фізіологічні ознаки: частий пульс, почервоніння або збліднення шкіри особи, збільшення адреналіну в крові, потіння.
Уповільнення розумових операцій, розсіювання уваги, ослаблення функції пам'яті, зменшення сенсорної чутливості, гальмування процесу ухвалення рішення.
Особистісні ознаки: повне придушення волі, зниження самоконтролю, пасивність і стереотипність поводження, нездатність до творчих рішень, підвищений страх, тривожність, невмотивоване занепокоєння.
Медичні ознаки: підвищена нервозність, наявність істеричних реакцій, непритомності, афекти, головні болі, безсоння.
Зіштовхнувшись з екстремальною ситуацією, організм людини випробовує різкий ріст емоційної напруги. Він боїться, що не справиться з цією ситуацією, що остання нанесе йому збиток. У результаті в людини з'являється стан тривоги. Емоційне порушення росте і починає заважати виконанню тієї діяльності, якою людина зайнята. Діяльність дезорганізується: з'являються помилки, збільшується час виконання окремих дій, порушується процес планування й оцінки діяльності. Усе це викликає негативні емоції, додає занепокоєння, викликає непевність у своїх силах, знижує самооцінку. Як наслідок, росте стан напруги, що приводить до ще більших помилок і дефектів діяльності. Виходить замкнуте коло "утягування" людини в стрес.
Якщо ми не можемо розв'язати проблему або робимо це не так, як хотілося б, виникає розпач. Намагаючись перебороти його, ми нерідко робимо помилки. Дуже розповсюджена помилка полягає в тім, що ми додаємо занадто багато зусиль для рішення незначної проблеми й у результаті викликаємо мимовільне збільшення емоційної напруги. Друга часта помилка - зосередження на відсутність успіху, остраху помилки. Плідним є запам'ятовування своїх досягнень, а не невдач. Не так багато людей, для яких виправдовується приказка "на помилках учаться". Для більшості вона звучить по-іншому: "на помилках заробляють комплекси неповноцінності". Не можна будувати життя на невдачах. Буде набагато краще, якщо ви станете концентруватися на своїх досягненнях, не боячись любити і хвалити себе - цього багато не буває.
Продовжуючи висвітлення даної теми ІНДЗ (теми стресу), варто зазначити, що стрес викликається стресором.
Стресор
— це фактор зовнішнього або внутрішнього середовища, що викликає стрес. Г. Сельє пише: «Стрес є частиною нашого повсякденного життя (і досвіду), проте він пов’язаний з великою кількістю причинних факторів (стресорів), таких як хірургічна травма, опіки, емоційне збудження, розумове чи фізичне напруження, втома, біль, страх, приниження, розчарування, втрата крові, інтоксикація або навіть несподіваний успіх». Оскільки сила впливу стресорів на організм різна та, відповідно, різний ступінь викликаних ними змін, Сельє запропонував розрізняти еустрес і дистрес
.
Еустрес
— це стан напруження адаптаційних (пристосувальних) резервів організму («адаптаційної енергії» за Сельє), викликаних стресорами помірної сили, яке по суті є фізіологічним станом, оскільки людина безперервно піддається впливам природного та соціального середовища, що змінюється. Більше того, еустрес тренує та зміцнює адаптаційні системи організму, тобто він є необхідним для підтримки високого рівня здоров’я.
Сильні й тривалі стресогенні впливи викликають стан дистресу
, виходом з якого може бути одужання, виникнення хронічних захворювань або смерть. Саме дистрес має безпосереднє відношення до медичних аспектів вчення про стрес. Приходимо до висновку, що еустрес корисний і потрібний для людини, а дистресу необхідно уникати, бо саме він часто викликає виникнення хронічних захворювань.
1. Еустрес - це корисний стрес, бо підвищується захисні сили організму. Людина добре адаптується у природному серидовищі, в суспільстві. Такий стрес є необхідною умовою розвитку організму. "Без стресу життя вмирає", - казав Ганс Сельє – засновник теорії стресу. 2.Дистрес – цешкідливий стрес, бо виснажуються захисні сили організму, руйнуються механізми адаптації. Людина втрачає здатність долати труднощі та небезпеку. Надмірно триваий стрес спричиняє навіть захворювання. Наприклад, учень готувався до екзамену, але перед ним так розхвилювався, що забув геть усе, що знав.
Отже, виходячи з вищесказаного будь-який стрес може закінчитисяеустресом або дистресом.
Ознайомившись коротко з поняттям стресу, пропоную далі дізнатися про те, яку ж роль відіграють стреси в житті людини…Саме про це спробую розповісти у наступному розділі…
Розділ ІІ
Стреси в житті людини
1.
Стрес та його вплив на здоров’я людини
Переважна більшість людей в сучасному суспільстві знаходиться підвпливом стресу, бо у часи науково-технічної революції, в які ми живемо,посилюється психічна діяльність людей. Це пов’язано з необхідністюзасвоєння і переробки великого обсягу інформації. Тому й виникаєпроблема емоційного стресу, тобто напруження і перенапруженняфізіологічних систем організму під впливом емоційних чинників.
У сучасному житті стреси відіграють дуже велику роль. Вони впливають на поведінку людини, її працездатність, здоров’я,взаємовідносини з оточуючими і у родині.
Сучасні психологи стверджують, що дві третини населенняпромислово-розвинутих країн вмирають від стресів. Довгі фізичні тапсихологічні навантаження, які перевищують норми, призводять допорушення функціонування окремих органів та до серйозних хвороб. Такі«хвороби століття» як інфаркт, гіпертонія, інсульт, виразкова хвороба таінші є кінцевим результатомпіслястресових порушень у нервовійдіяльності.
Стрес присутній у житті кожної людини, так як наявність стресовихімпульсів в усіх сферах людського життя та діяльності безперечна.
Саме слово “стрес” у перекладі з англійської означає “напруга”.Вона може бути викликана зовнішніми (наприклад, холод, перегрівання) чивнутрішніми (конфлікти, страх за життя) чинниками, величина якихпереходить певну межу.
Стрес – це психічна та емоційна реакція людини наситуацію, причомубудь-яку ситуацію, як фізичну, так іемоційну. Це ваша індивідуальнареакція, що можевідрізнятись від реакції іншої людини. В її основілежить ваше відношення до даної ситуації, а також думки та почуття. Цедушевний стан, який ви самі формуєтесвоїми власними думками.
Чи можна жити без стресу? Наука стверджує: не можна. Отже,адаптуватися до нових умов ми повинні постійно. Життя – це постійнеджерело змін. Засвоєю природою життя і є головним джерелом стресів,тому повністю від них позбутися можна тільки з приходом смерті.Викорінити стрес неможливо, але в наших силах влаштувати особисте життятак, щоб отримувати тількиприємні стреси та позбутися від неприємних.Так, бувають, виявляється, і приємні стреси.
Важко перелічити усі причини стресових розладів, але вчені пропонують наступну систематизацію основних причин: 1) патологічні спадкові фактори; 2) особливості особистості; 3) вік (юнацький, пізній); 4) особливі періоди життя; 5) тяжкі “удари долі” (смерть чи розлучення); 6) негативні потрясіння; 7) стихійні лиха; 8) нездатність чи втрата довірливих взаємовідносин зі своїм близьким оточенням; 9) низький рівень чи відсутність соціальної підтримки; 10) фізичні та емоційні перенапруження на роботі.
Усе наше життя так чи інакше пов’язане зі стресами. Умовно їхможна поділити на три групи. До першої відносяться стреси фізіологічні,без яких ми не можемо існувати (прийняття їжі, реакція на холод, спеку іт.д.). Друга група – це стреси, котрі допомагають набути життєвийдосвід,мудрість. До третьої групи входять стреси, які руйнують психікулюдини іпризводять до стану депресії.
У ході розвитку стресу спостерігають три стадії:
1. Стадія тривоги. Це перша стадія, що виникає з появою подразника, щовикликає стрес. Наявність такого подразника викликає ряд фізіологічнихзмін: у людини учащається подих, трохи піднімається тиск, підвищуєтьсяпульс. Змінюються і психічні функції: підсилюється порушення, вся увагаконцентрується на подразнику, виявляється підвищений особистіснийконтроль ситуації. 2. Стадія опору. Настає у випадку, якщо стрес-фактор, що викликав стрес,продовжує діяти. Тоді організм захищається від стресу, витрачаючи„резервний” запас сил, з максимальним навантаженням на всі системиорганізму. 3. Стадія виснаження. Якщо подразник продовжує діяти, то відбуваєтьсязменшення можливостей протистояння стресові, тому що виснажуютьсярезерви людини. Знижується загальна опірність організму.Стрес може бути гострим або приймати хронічний характер. Раніше вважалося, що провокатором стресу можуть бути тільки екстремальніситуації. У цьому випадку, ми маємо справу з гострим стресом. Зараз,особливості існування суспільства, зокрема інформаційне перевантаження,є причиноюхронічних форм стресу. У наш час стрес прийняв характерепідемії.Окремі стреси допомагають людині боротися із комплексами (страх спілкування, страх виступати перед великою аудиторією і т.д.), дають можливість зрозуміти, як поводити себе в тій чи іншій ситуації. Та йвзагалі,життя саме по собі – це великий стрес, що складається згігантської кількості більш маленьких. І ті люди, які не тікають відсвоїх проблем, а вирішують їх,внаслідок цього вчаться лавірувати у великомуоб’ємі всіляких стресових ситуацій. Вміння справлятися зі стресовими ситуаціями допоможе нам уникнутибагатьох захворювань, продовжить життя і допоможе уникнути проблем із психікою унаступних поколіннях. Стрес також є складовою частиною життя, у помірних дозах він надає життю смак і аромат, як зазначав першовідкривач цього явища —Г.Сельє (1982). Стрес є природнимпобічним продуктом будь-якої діяльності, оскільки відбиває нагальнупотребу людини в адаптації, пристосуванні до мінливих умов життя. Цезавжди напруга захисних сил, мобілізація внутрішніх ресурсів організму,що виникає задля енергетичного забезпечення рішення нових завдань. Важливу роль у формуванні стресу відіграють особливості соціалізації в дитячому віці, коли в істотній мірі визначається індивідуальна зна
Стрес впливає на стан імунної системи, інколи зміцнюючи, інколи ослаблюючи її: тривалий, «хронічний» стрес – пригнічує її, а короткочасний має позитивний ефект. Це припущення вкотре підтверджує експеримент, проведений в Університеті штату Огайо (США). Дослідники вважають, що короткочасний стрес стимулює активність так званих Т-клітин пам’яті, носіїв клітинної імунної пам’яті. Після вакцинації вони зберігають образ хімічних компонентів чужорідного тіла. Їхня підвищена діяльність у момент вакцинації дозволяє краще вибудувати захист при повторній зустрічі з ворогом. Втім, багато вчених вважають, що для людського організму короткочасний стрес шкідливий не менше, ніж тривалий.Стрес як засіб від раку
Стрес звичайно вважають неприємною річчю, що аж ніяк не на користь здоров'ю. Тим часом недавно вчені повідомили, що у жінок, які щодня переживають сильний стрес, нижчий ризик захворіти раком грудей. До таких висновків учені прийшли в результаті дослідження, яке проводилося в Копенгагені протягом 18 років. В дослідженні взяли участь понад 6500 жінок. На самому початку дослідження цим жінкам було поставлене питання, який рівень стресу вони відчувають щодня. Були названі такі симптоми стресу, як напруження, нервозність, дратівливість, неспокій або безсоння. Через 18 років у 251 жінок розвинувся рак грудей. Наджа Рід Нільсен з Національного інституту охорони здоров'я в Копенгагені з колегами, які проводили дослідження, повідомили про те, що у жінок, які заявили про високий рівень стресу в своєму житті, вірогідність виникнення раку грудей виявилася на 40% меншою, ніж у тих, хто сказав про низький рівень стресу. Чим більший стрес відчувала жінка в своєму житті, тим менше у неї була вірогідність захворіти раком, повідомили вчені. Дослідники так пояснюють своє відкриття: тривалий стрес впливає нарівень вмісту в крові гормону естрогену, і це може впливати на розвиток ракових захворювань в організмі. Високий рівень естрогену асоціюється з більш високим ризиком захворювання раком грудей. Але вчені попереджають, що ця теорія ще не була належним чином перевірена на практиці. Не був виміряний точний рівень стресу у жінок, які брали участь в дослідженні. Голова організації "Прорив в лікуванні раку грудей" Сара Ролінгс говорить про те, що виміряти вплив стресу на розвиток захворювання раком грудей дуже складно, так само як і відрізнити при цьому чинник стресу від інших чинників нашого життя.Стреси можуть зруйнувати шкіру
Вчені дійшли до висновку, що стрес спричиняє порушення структуришкіри і її функціонування. Група медиків з університету Сан Франциско під керівництвом професора медицини Кеннета Фейнголда вивчила механізми впливу психологічного стресу на стан шкіри. У результаті проведеного експерименту медики також дослідили і знайшли, що під дією стресу в корі наднирників відбувається збільшення синтезу стероїдних гормонів – глюкокортикоїдів (Glucocorticoids), у результаті чого підвищується їхній загальний рівень в організмі й у шкірі. Численні дослідження проводилися також над мишами. В експерименті з особливою породою мишей, позбавлених волосяного покриву, тварин піддали жорсткому стресу: протягом 48 годин вони були освітлені яскравим світлом, і в приміщенні постійно працювало радіо. Частина мишей одержувала препарати, які або блокували дію глюкокортикоїдів, або пригнічували їх синтез в організмі. Порівняння стану шкірного покриву тварин після закінчення експерименту показало, що в мишей, які одержували лікарські препарати, стан шкіри був кращим, ніж у тварин з підвищеним рівнем глюкокортикоїдів. Стрес згубний для ВІЛ-інфікованих
Стрес робить украй негативний вплив на стан ВІЛ-інфікованих. Він прискорює розвиток хвороби і знижує дієвість антивірусних препаратів. Американські медики з'ясували, що при стресі відбувається підвищення рівня гормону норадреналіну в крові, а цей гормон значно збільшує активність вірусу і приводить до прискореного його розмноження. У результаті сильного стресу викиди можуть бути настільки великі, що темпи розмноження вірусу в організмі хворого збільшуються в десятки разів.2. Стреси «хороші» і «погані», та їх дія
на людину
Протягом усього життя Сельє намагався навести лад у «стресовій термінології», запроваджуючи нові терміни й уточнюючи їхню суть. Спочатку він увів поняття «стресор» для позначення (зовнішнього) впливу, який викликає стрес. Потім придивився уважніше до власне стресу й з’ясував, що той приносить не тільки шкоду. Зокрема зі збільшенням стресу зростає продуктивність — до певної межі, після якої різко падає разом із погіршенням самопочуття й здоров’я. Тут доречна аналогія зі скрипковою струною: не досить натягнута струна звучить хрипко й тихо, перетягнена — різко й дратуюче, й тільки ідеальний натяг дає чистий, «правильний» звук.Кожний із нас може знайти «норму стресу», яка дозволить «грати музику нашого життя», уникаючи розхлябаності «недовантажу» й стомлення «перевантажу». Критична величина стресу, після якої він стає руйнівним, для кожної людини своя. Дуже важливо не пропустити характерні ознаки, які подають сигнал, що ми наближаємося до такого піку. Нерідко навколишні бачать їх раніше, ніж ми самі, тому не слід ігнорувати, коли нам натякають на це, а то й кажуть прямо.
Багато приємних подій теж можуть викликати в нас стресоподібні фізіологічні реакції. Щоб переконатися в цьому, уявіть собі свій стан відразу ж після звістки про великий виграш у лотерею. Для позначення «хорошого стресу» Сельє ввів термін «еустрес».
Що ж до «поганого стресу», то вчений запропонував застосовувати для його позначення старе, яке йде коренями з XIII століття, англійське слово «дистрес», що означає «біль або страждання, які вражають тіло чи душу; стан небезпеки або розпачливої нужди».
Пізніше Сельє помітив, що сильні стреси прискорюють процеси старіння, й запропонував розглядати стрес, як міру зношування організму. У словниках і енциклопедіях часто наводять визначення, сформульовані ним у книжці «Стрес життя»: «Стрес є неспецифічна відповідь організму на будь-яке пред’явлення йому вимоги. (...) З погляду стресової реакції байдуже, приємна чи неприємна ситуація, з якою ми зіштовхнулися. Має вагу лише інтенсивність потреби в перебудові або адаптації».
У практичній психології, проте, термін «стрес» найчастіше вживається в значенні «дистресу», або «поганого стресу», як-от: «сильне фізичне, ментальне або емоційне напруження», «реакції, які бувають у людини, коли вона відчуває, що вимоги до неї перевищують її індивідуальні й соціальні ресурси» тощо.
Як діють (погані) стреси
Кожна подія, що потребує від людини зміни звичного способу життя і додаткових витрат енергії, є потенційно стресовою. Найчастіше, звичайно, стрес викликають події неприємні, особливо якщо вони непередбачені й перебувають поза зоною нашого контролю. Ми відчуваємо стрес, коли потрапляємо в сумнівні або двозначні ситуації, коли переживаємо міжособистісні конфлікти... Та навіть у нормальному й налагодженому повсякденному житті ми піддаємося впливу стресу набагато частіше, ніж нам це здається. Ми проспали, спізнилися, загубили що-небудь, застрягли в пробці, наші плани зірвалися, нам не подзвонили, нас підвели... Всі ці дрібні й знайомі кожному побутові дрібниці викликають у нас певну фізіологічну реакцію: збудження, сухість у роті, прискорене серцебиття, тремтіння рук, кидання в піт... Нам стає важко зосередитися на чомусь, що не стосується пережитої події, думки про яку повертаються знову й знову... Іншими словами, ми переживаємо стрес.
Стреси підривають наш імунітет, роблять нас уразливими для інфекцій. До далеко не повного списку патологій, причина яких пов’язана з переживанням стресів, належать депресія, тривожність, інфаркт, інсульт, ослаблення імунної системи й як наслідок вразливість до різноманітних інфекцій. Стрес нерідко викликає шкірні реакції (висип, сверблячку, різноманітні дерматити тощо), порушення роботи шлунково-кишкового тракту, безсоння, різні неврологічні хвороби...
Стреси бувають гострими й хронічними, що накопичуються поступово. Як відомо, навіть одиничний супергострий стрес, викликаний, приміром, трагічною подією, може стати причиною серйозної хвороби й навіть смерті.
3.
Засоби подолання стресів — копінг
Щоб стрес нас не вбив, нам треба вміти з ним справлятися. В англійській мові є спеціальний термін, що описує процес нашої взаємодії зі стресом, — «копінг» (coping), який можна перекласти як «подолання». Зважаючи на публікації у спеціальній літературі, схоже, що цей термін уже ввійшов у нашу мову. У найширшому розумінні копінг — це процес, при якому ми намагаємося впоратися з обставинами, котрі ми сприймаємо як явне психологічне перевантаження, що часом перевищує наші внутрішні резерви. Ми можемо сказати: зусилля з подолання стресу виявилися успішними, коли завдяки їм наші фізіологічні реакції прийшли в норму, ми повернулися до звичайного життя, у нас зникли ознаки психологічного розладу, такі, як підвищена тривожність або депресія. Очевидно, що успішність подолання стресу залежить від наших ресурсів — чим їх більше й чим вони різноманітніші, тим ліпше. Зовнішні ресурси включають гроші, час, соціальну підтримку, а також інші життєві події, які мають більш радісний характер. Внутрішні ресурси складаються з двох речей: властивого нам стилю подолання стресу й наших внутрішніх, особистих якостей.
Є люди, які зустрічають стресову подію віч-на-віч і реагують на неї відкрито й прямо — психологи кажуть, що їм притаманний конфронтаційний стиль копінгу. Інші намагаються дистанціюватися від стресової події, відвернутися, «відключитися», ментально й поведінково (за допомогою телевізора, алкоголю, наркотиків тощо), «заморозити» свої емоції... Це класичний уникаючий стиль. Як показує практика, конфронтаційний стиль подолання стресу загалом є більш ефективним, ніж уникаючий. Але не завжди: короткострокові й відносно «дрібні» стреси, на зразок візиту до зубного лікаря, можуть непогано вирішуватися за допомогою стратегії уникання (не думати про майбутню процедуру аж до моменту, коли сідаєш у крісло). Проте в разі тривалого чи повторюваного стресу униканням справі не зарадиш, навпаки, можна нашкодити. Приміром, постійний стрес на роботі «не лікується» відверненням від нього: навіть якщо хочеш забути, не вийде — начальник нагадає. А через спроби не думати й уникати, людина виявляється погано підготовленою до нового можливого конфлікту й переживає його не менше сильно, ніж у перший раз. Це і спричиняєможливі проблеми зі здоров’ям. Існує цікавий парадокс: деякі люди, спроможні успішно пережити сильні потрясіння й перебороти величезні перешкоди, нерідко пасують перед дрібними прикростями, на зразок того ж візиту до дантиста.
Окремого нагадування заслуговує катарсис — процес виявлення застарілої емоційної травми: в багатьох випадках він може принести велику психологічну користь і допомогти впоратися зі стресом.
Важливий внутрішній ресурс, що допомагає багатьом людям долати стреси, — це природно властивий їм оптимізм, глибока внутрішня переконаність, що, попри всі труднощі й незгоди, за великим рахунком у житті все буде добре. Оптимізм може допомагати людям оцінювати стресові події більш позитивно й мобілізовувати ресурси для прямої акції (дії) у відповідь на стресор. Медичні дослідження показують, що в оптимістів у середньому менше підточується імунна система, й навіть тиск у відповідь на стрес підвищується в них не надто сильно. Особливу стійкість до стресів демонструють люди свідомі, чесні, надійні, з розвиненим почуттям обов’язку, які мають тверді моральні переконання й звичку шукати позитив у будь-яких випробуваннях. Вони й живуть, звичайно, довше, й здоров’я в них краще. Можливо, це пов’язано з тим, що такі особистості найчастіше більш схильні усвідомлено піклуватися про своє здоров’я. Ну а найбільш вирішальною, мабуть, якістю, з погляду успішності копінгу, є почуття внутрішнього контролю. Люди, котрі відчувають себе господарями свого життя, краще переносять стрес навіть у ситуаціях, які об’єктивно не піддаються контролю.
4.
Методи боротьби зі стресом
Майже неможливо контролювати кожну стресову ситуацію у нашому житті, але можна контролювати більшість наших реакцій на стрес. Звісно, що це все дуже важко, але можливо. Так що основний принцип боротьби зі стресами – постійний самоконтроль. Існує дуже багато методик по боротьбі зі стресами. В своєму ІНДЗ хочу запропонувативам декілька простих порад, притримуючись яких можна навчитися долати неприємні життєві ситуації: Намагайтесь бути в житті філософом ( а коли це необхідно, згадуйте про почуття гумору, через його призму життя бачиться набагато легше). Намагайтесь дивитись на все зі сторони. Так легше тримати себе в руках. Ніколи не скаржтесь – від цього не стане легше. Але, це не означає, що не треба розповідати про свої проблеми близьким, тим, хто Вас розуміє та підтримує. Розмова допомагає зняти напруження та проаналізувати ситуацію оповідачу.
Не марнуйте дарма часу на тривоги та побоювання, шукайте позитивні сторони подій.
Намагайтеся любити себе більше, ніж Ви до цього робили.
Не залишайтеся у стані нерухомості, шукайте вихід. Крім Вас нікому не вирішити вашу проблему.
Допомагайте іншим. Життєвий досвід може стати вам у пригоді.
Не покладайте рук і не переставайте боротися.
Подивіться на ситуацію по-новому, з іншої точки зору, ніж та, котра була у Вас до цього.
Вчіться відпочивати, знаходячись у стресових ситуаціях. Фізичні навантаження допомагають на деякий час «відключитись» від проблем. Це дуже добрий метод відпочинку для мозку.
Просто чудово, якщо у вас є хобі. Зазвичай улюблені захоплення допомагають розслабитися та приносять багато приємних емоцій.
Думайте позитивно. Налаштовуйте себе на позитивний результат, підсумок.
Кричіть та плачте. Іноді це буває дуже корисним і необхідним.
Злегка натисніть на скроні. Масажування нервів полегшує біль і усуває різноманітні недомагання.
Слухайте музику. Ніщо так не розслаблює і не заспокоює, як позитивна музика.
Лічіть до десяти. Перед тим, як зреагувати на ситуацію, полічіть до десяти про себе. Така пауза дає змогу взяти себе в руки.
Прийміть гарячу ванну. Гаряча вода дуже гарно розслаблює.
Прогуляйтеся по місцевості з гарним краєвидом. Картина, яка радує око, розслаблює та згладжує негатив.
У тяжких стресових випадках краще звернутися за допомогою до психолога чи, хоча б, зателефонувати до телефону довіри чи екстреної психологічної допомоги.
Висновок
Отже, аналізуючи вище викладений матеріал даного дослідження, можна зробити такий висновок. Питання стресу в житті людини є дуже актуальним на сьогоднішній день, бо кожен з нас (хочимо ми того чи ні) піддається його впливу… І хоч повністю позбавитись від стресу неможливо, людина має всі внутрішні резерви організму, для того щоб боротися з ним, і суттєво зменшити його вплив. Як ми вже знаємо, виділяють так звані «хороші» і «погані» стреси, які по-різному впливають на людину. «Погані» стреси можуть викликати дуже важкі хвороби, і навіть стати причиною смерті. А так звані «хороші» стреси, навпаки – тренують і зміцнюють адаптаційні системи організму та тримають його в тонусі, тобто вони є необхідними для підтримки здоров’я людини. І підтвердженням цих слів є вислів Ганса Сельє: «Без стресу життя вмирає»…Саме тому людське життя повинно зводитись до того, щоб не лікувати стреси, а навпаки, як каже засновник теорії стресу Г. Сельє «потрібно вчитися отримувати від нього задоволення». Людина повинна вчитися контролювати себе, свої вчинки, і своє життя. Тоді вона стає сильнішою і може легко долати різні складні ситуації , особливо ті, які є для неї найбільш стресовими. Наука сьогодні не стоїть на місці, і пропонує різні методи боротьби зі стресом. Але кожна людина з-поміж усіх може вибрати індивідуально свій, який їй найбільше підходить. Вибір методу – це вже особиста думка і справа кожної конкретної людини, адже скільки людей – стільки й думок, якими б суб’єктивними вони не були… Завершити дане дослідження мені хотілося би також словами Ганса Сельє: « Нехай для вас стрес буде ароматом і смаком життя
»…
Список використаної літератури
1. Щербатых Ю.В. Психология стресса. – М.: Ексмо, 2006. – 304 с.
2. Варій М.Й. Загальна психологія: Навч. посібник / Для студ. Психол і педагог спеціальностей. – Львів: Край, 2005.
3. Селье Г. Стресс без дистресса. – Рига: Виеда, 1992.
4. СельеГ. Некоторые аспекты учения о стрессе // Хрестоматия о психологии / Под ред. Петровского. М., «Просвещение», 1977.
5. Кижаев-Смык Л.А. Психология стресса. – М.: Наука, 2003.
6. Рушман Э.М. Надо ли убегать от стресса? М.:, 1990.
7. Селье Г. Очерки об адаптационном синдроме. М., 2000.
8. Судаков К. В. Системные механизмы эмоционального стресса. М., 2001.
9. Тригранян Р.А. Стресс и его значение для организма. – М.: Наука, 1999.
10. Васильев В.Н. Здоровье и стресс. – Москва, 1991.
11. Коган Б. М. Стресс и адаптация. М.: Знание, 1980.
12. Крутецкий В.А. Психология: Учеб. Для учащихся пед. Уч-щ. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Просвещение, 1986. – 336с.