Реферат на тему:
Гуманістична теорія особистості А. Маслоу
А. Маслоу – американський психолог, один з основоположників гуманістичної теорії особистості. Головною характеристикою особистості вважав потяг до самоактуалізації, самовираження, розкриття потенцій до творчості та любові, в основі яких лежить гуманістична потреба приносити людям добро. Він стверджував, що людині, як і тварині, не властиві природжені інстинкти жорстокості і агресії,як уважав З. Фрейд. Навпаки,в них закладений інстинкт збереження своєї популяції, що змушує їх допомагати одне одному. Потреба в самоактуалізації своїх можливостей і здібностей властива здоровій людині, а найбільшою мірою – видатним людям. Суспільство може процвітати, якщо воно знаходить шляхи розвитку здорових, сильних, розумово повноцінних особистостей. Поступ суспільства відбувається не революлюційним шляхом, не соціальним перетворенням, а задоволенням гуманістичних потреб.
За А. Маслоу, ядро особистості утворюють гуманістичні потреби в добрі, моральності, доброзичливості, з якими народжується людина і які вона може реалізувати в пених умовах. Однак ці потреби в самоактуалізації задовольняються лише за умов задоволення інших потреб і передусім фізіологічних. Більшості ж людей не вдається досягти задоволення навіть нижчих потреб. Ієрархію потреб, згідно з Маслоу, складають:
1) фізіологічні потреби;
2) потреби в безпеці;
3) потреби в любові й прихильності;
4) потреби в визнанні та оцінці;
5) потреби в самоактуалізації – реалізації здібностей і талантів.
Самоактуалізацію досягає лише невелика кількість людей, котрі являють собою особистості. Маслоу називає такі їхні особистості,як невимушеність у поведінці, ділову спрямованість, вибірковість, глибину та демократичність у стосунках, незалежність, творчі прояви та ін.
А. Маслоу психологію розглядає як один із засобів, що сприяє соціальному і психічному благополуччю. Вчений вважав,що поняття самоактуалізації особистості – це повне використання людиною своїх талантів, здібностей, можливостей тощо.
Особистісне зростання, за Маслоу, є задоволення чимраз вищих потреб, якими в його ієрархії є потреби в самоактуалізації. Рух до самоактуалізації не може початися, поки індивіт не звільниться від домінування нижчих потреб, як-от потреби у безпеці та визнанні. Прагнення до високої мети саме по собі є показником психічного здоров’я. Процес особистісного зростання здійснюється шляхом сомоактуалізації, що передбачає тривалість, безперервність процесу зростання і максимальний розвиток здібностей.
Позитивні результати самоактуалізації матиме особистість із наступними характеристиками:
- ефективне сприймання реальності т
- прийняття ( себе, інших, природи );
- спонтанність, простота. природність;
- сконцентрованість на завданні ( на відміну від сконцентрованості на собі );
- деяка відстороненість і потреба бути насамоті;
- автономія, незалежність від культури та середовища;
- постійна свіжістьоцінки;
- містичність та досвід переживання вищих станів;
- почуття єдності з іншими;
- глибокі міжособистісні стосунки;
- демократична структура характеру;
- розрізнення засобів і мети, добра і зла;
- почуття гумору;
- самоактуалізована творчість;
- протистояння акультурації, насадженню будь-якої часткової культури;
А. Маслоу зазначав,що самоактуалізовані люди не є досконалими,
вільними від помилок, їм можуть бути властиві й проблеми пересічних людей: почуття провини, тривожність, сум, внутрішні конфлікти тощо. Але разом з тим вони обирають складні творчі завдання, які потребують великих зусиль.
Самоактуалізовані особистості постійно захоплені якоюсь справою, і захоплені на стільки, що відмінності між роботою і задоволенням для них зникають. Вони присвячують своє життя тому, що Маслоу називає найвищими цінностями ( істина, краса, добро, досконалість, цілісність
тощо ), або метапотребами.
Він описує вісім шляхів самоактуалізації:
1) повна віддача переживанням, коли людина цілком розкриває свою сутність;
2) відмова від загальноприйнятої поведінки, вміння прислухатися до внутрішнього голосу, голосу „ самотності”;
3) щомиттєвіпрогресивні вибори, які сприяють особистісному зростанню;
4) чесність, взяття відповідальності на себе;
5) готовність не подобатись іншим;
6) прагнення робити свою справу настільки добре, настільки це можливо;
7) граничні, вищі переживання, моменти екстазу;
8) виявлення індивідом того, що йому подобається, а що ні, що для нього добре, а що погано, куди він рухається й у чому полягає його місія.
Самоактуалізаціявимагає відмови від захисного механізму десакралізації (зневіри в існування справжніх цінностей та чеснот ) та навчання ресакралізації як бачення кожної людини, за висловом Б. Спінози,
„ в аспекті вічності „ , тобто бачення святого, вічного. Вона досягається шляхом маленьких, послідовно накопичуваних досягнень.
А. Маслоу певною мірою ідентифікує поняття самоактуалізації з поняттям креативності ( творчих здібностей ).
Л І Т Е Р А Т У Р А
1)Ю.Л. Трофімов, П.А. Гончарук „Психологі”
2) О.В. Скрипченко, Л.В.Долинська „ Загальна психологія”