1.3. Методика оцінки ефективності інвестицій у підвищення якості продукції
Під визначенням техніко-економічної ефективності виробів належить розуміти їх об’єктивну оцінку та аналіз для встановлення мінімальних вимог, які необхідні для роботи і виготовлення виробів, що нормально функціонують, при найменших сумарних затратах суспільної праці поліпшенні основних параметрів цих виробів.
У зв’язку з новими вимогами, що їх ставлять до вдосконалення господарського механізму, виникла потреба в перегляді деяких положень оцінювання економічної ефективності виробів.
Об’єктивно обґрунтованим є народногосподарський підхід до такої оцінки, який базується на єдиному критерії економічної ефективності, погодженим із ним показниках і відповідних до цього критерію умовах економічної ефективності. Цей підхід схематично можна зобразити так (рис.1.3):
Рис.1.3 Народногосподарський підхід до оцінювання економічної ефективності виробів
Критерієм (основною мірою) економічної ефективності виробів є економія суспільної праці, тобто праці живої та уречевленої у виготовлювача і споживача виробів при знижені її затрат за рахунок застосування нових виробів. При тому мається на увазі як абсолютне, так і відносне їх значення на одиницю корисного ефекту (це може відбутися і при абсолютному підвищенні затрат праці).
Оскільки згідно з Законом України „Про підприємства в Україні” на підприємствах всіх видів основним узагальнюючим показником фінансових результатів господарської діяльності є прибуток, то повинен бути зв’язок економії суспільної праці і прибутку.
Цілком очевидна пряма залежність прибутку від економії суспільної праці: чим більша ця економія, тим менші суспільні витрати виробництва (собівартість), тим більший суспільний продукт. Інша річ, як розподіляється ця економія між виробником, в якого витрати на виробництво якісних виробів можуть збільшитись, і споживачем, в якого витрати на експлуатацію відносно (на одиницю корисного ефекту) можуть зменшитись.
Як критеріальний (інтегральний) може бути використаний показник сумарного економічного ефекту
(Е):
Е=Ео
+Еп
=Ео
+Еп.р.
*Тс
,
(1.1)
де Ео
- економічний ефект за рахунок зміни одноразових (з погляду споживача), затрат, грн.;
Еп
- економічний ефект за рахунок зміни поточних затрат за весь час “життя” виробів, грн.;
Еп.р.
- економічний ефект на поточних затратах за рік, грн/рік;
Тс
- термін служби виробу, роки.
Відповідно до критерію, вказаного раніше, умовою економічної ефективності, яка свідчить про економію суспільної праці, є
Е > 0 .
У тому разі, якщо новий виріб коштує дорожче (Ео
<0), умова Е>0 стає недостатньою. Необхідне дотримання ще однієї умови:
|Ео
|
Ток
=
≤Ток.н.
(1.2)
Еп.р
де Ток.н.
- нормативний термін окупності додаткових затрат, роки.
Здебільшого в нормативних документах вказано не нормативний термін окупності додаткових затрат, а величину, йому обернену — нормативний коефіцієнт ефективності, тобто
1
Ен
=
. (1.3)
Ток.н.
Додаткова умова економічної ефективності (1.2) встановлює кількісне співвідношення між значеннями Ео
і Еп
, тоді як умова (1.3) такого співвідношення не встановлює.
У такому разі складові економічного ефекту Е (1.1), які повинні враховувати затрати живої та уречевленої праці, можуть бути подані в узагальненому вигляді:
Ео
=Ев=
Цб
- Цн
; (1.4)
Еп
=Ес
=Вс.б
- Вс.н
, (1.5)
де Ев
- економічний ефект при виготовлені нових виробів (на одноразових затратах), грн;
Ес
- економічний ефект при споживанні нових виробів за весь їх термін служби (на поточних затратах), грн;
Цб
,Цн - ціни продажу нового і базового виробів, грн;
Вс.б
,Вс.н
- витрати споживача при використанні базового і нового виробіввідповідно за весь термін їх служби, грн.
Якщо впровадження якісного виробу пов’язане із супровідними капітальними вкладеннями у споживача, то вони мають бути враховані в Цб
і Цн
.
Для практичних розрахунків економічного ефекту за рахунок використання нових виробів зручніше скористатися інтерпретацією формули (1.5):
м
Ес
=∑ЕСі
(1.6)
і=1
де ЕСі
- економічний ефект у споживача за рахунок зміни і-го виду витрат, грн;
м - кількість видів витрат споживача, за рахунок яких може бути одержаний економічний ефект (вона залежить від зміни технічних параметрів порівнюваних виробів).
Економіко-математична модель визначення економічної ефективності
поліпшення якості виробів має вигляд:
Е=Ев
+Ес
=Ев
+Ес.р.
*Тс
; Е > 0;
Ев=
Цб
-Цн
; Еп
=Вс.б
-Вс.н
;
(1.7)
|
Ток
≤Ток.н
<Тс
,
де Е - сумарний економічний ефект при поліпшенні якості виробів, грн;
Ев
- економічний ефект при виготовлені нових виробів (на одноразових затратах), грн;
Ес
- економічний ефект при використанні виробів поліпшеної якості (на поточних затратах) за весь термін їх служби, грн;
Ес.р
- річний економічний ефект при використанні виробів поліпшеної якості, грн/рік;
Цб
,Цн
- одноразові витрати (ціни продажу) на вироби відповідно базової і поліпшеної (нової) якості (враховуючи супутні витрати
Вс.б
,Вс.н
- витрати споживача при використанні виробів відповідно базової і поліпшеної нової якості за весь термін їх служби, грн.
Ток
- термін окупності додаткових витрат на підвищення якості, роки;
Ток.н.
- нормативний термін окупності додаткових витрат на поліпшення якості виробів, роки;
Тс
- термін служби виробів поліпшеної якості, роки.
Аналіз економіко-математичної моделі, яка описує економічну ефективність поліпшеної якості виробів (1.7), дає змогу незалежно від конкретного виду виробів, від конкретних умов їх експлуатації, від зміни певних параметрів якості визначити в загальному вигляді прийнятні або неприйнятні варіанти поліпшення їх якості.
Значення Ев
та Ес
можуть бути і додатні, і від’ємні. Окрім того, залежно від абсолютних значень вони можуть бути більші або менші одне одного. Отже, формалізовано це виглядає так:
Ев
< > 0, Ес
< > 0, |Ев
| < > |Ес
|
(1.8)
Неважко переконатися, що кількість варіантів співвідношень між варіантами Ев
та Ес
, які визначають знак Е, дорівнюватиме шести згідно з формулою (1.8). Перш ніж розглянути ці варіанти, приймемо як вихідну таку економічну інтерпретацію деяких математичних виразів:
Ев
> 0 — нові вироби дешевші, тобто Цб
> Цн
;
Ев
< 0 — нові вироби дорожчі, тобто Цб
< Цн
;
Ес
> 0 — нові вироби кращі, тобто Рс.н
< Рс.б
.
Останній висновок можна зробити на підставі визначення самого поняття “поліпшення якості”. Якщо якість виробів вважати сукупністю властивостей, що дають змогу задовольнити конкретні потреби в певних умовах споживання, то поліпшення якості означає або повніше задоволення потреб, тобто розширення кола задоволених потреб при одних і тих же (а іноді й більших) експлуатаційних витратах, або зниження експлуатаційних витрат на задоволення попередніх потреб. І те, й інше спричиняє зменшення витрат споживача на одиницю корисного ефекту, тобто доданого економічного ефекту (економії) при використані виробів, для яких Ес
> 0;
Ес
<0
— нові вироби гірші, тобто Рс.н
> Рс.б
.
Отже, між категоріями “зміна вартості” (“дешевше” — “дорожче”) і “зміна корисності” ( “краще”—“гірше”) існує тільки шість варіантів залежностей. Ці залежності можуть створити теоретичне підґрунтя для розв’язання проблеми маркетингу — складової менеджменту, яка має відповісти на запитання, що треба випускати, як це належить робити.
Аналіз економіко-математичної моделі визначення економічної ефективності поліпшення якості виробів дає змогу дійти таких висновків. Варіанти (коли Ес
> 0 та Ев
> 0, Ес
> 0 та Ев
< 0, Ес
< 0 та Ев
> 0) економічно ефективні, і таке підвищення якості виробів прийнятне. Але найкращим, таким, що не часто трапляється, є варіант коли Ес
> 0 та Ев
> 0, і якщо умови суспільної праці дозволяють, то треба прямувати саме до нього. Найбільш розповсюджений варіант коли Ес
> 0 та Ев
< 0, але він потребує виконання додаткової умови економічної ефективності Ток
≤Ток.н
. Варіант коли Ес
< 0 та Ев
>0 хоча й дає економію суспільної праці (Е >0), але оскільки він вступає у суперечність із вимогами до нових виробів, то його здійснення потребує додаткового аналізу. Інші варіанти не відповідають критерієві економічної ефективності нових виробів, тобто не забезпечують економії суспільної праці (Е < 0) і тому з економічного погляду реалізації не підлягають.
Виходячи з вище приведеного матеріалу можна зробити слідуючи висновки:
Глобалізація економіки і розвиток міжнародних торгових і виробничих зв'язків значно підвищили вимоги споживачів до якості випускаємої продукції;
Досягнення певного рівня якості можливе лише при створенні на підприємстві спеціальної системи, тобто сукупності організаційної структури, відповідальності, процедур, процесів і ресурсів, що забезпечують загальне керування якістю;.
Як приклад такої системи можна привести комплексну систему управління якістю продукції
;
Для України буде цікавий досвід системного підходу до управління якістю продукції нагромаджений у США та Японії;
Важливим елементом у системах управління якістю виробів є стандартизація
виробленої продукції;
Еталоном якості у кінці ХХ століття стала група стандартів ISO 9000;
Критерієм економічної ефективності підвищення якості виробів є економія суспільної праці, тобто праці живої та уречевленої у виготовлювача і споживача виробів при знижені її затрат за рахунок застосування нових виробів;
Як критеріальний (інтегральний) може бути використаний показник сумарного економічного ефекту
(Е) — Е=Ео
+Еп
=Ео
+Еп.р.
*Тс
. Тоді умовою економічної ефективності, яка свідчить про економію суспільної праці, є Е>0 .У тому разі, якщо новий виріб коштує дорожче (Ео
<0), умова Е>0 стає недостатньою. Необхідне дотримання ще однієї умови: Ток
≤Ток.н.
;
Економіко-математична модель визначення економічної ефективності поліпшення якості виробів має вигляд:
Е=Ев
+Ес
=Ев
+Ес.р.
*Тс
; Е > 0;
Ев=
Цб
-Цн
; Еп
=Вс.б
-Вс.н
|Ев
|
Ток
=;
Ес.р
Ток
≤Ток.н
<Тс
,
Аналіз економіко-математичної моделі, яка описує економічну ефективність поліпшеної якості виробів (1.7), дає змогу незалежно від конкретного виду виробів, від конкретних умов їх експлуатації, від зміни певних параметрів якості визначити в загальному вигляді прийнятні або неприйнятні варіанти поліпшення їх якості.