РефератыЭкономикаОсОсоба і політика

Особа і політика

Вступ.

Залучення людини до політичного життя як теоретична проблема.

Політична соціалізація.

Висновок.

1.Проблема участі особи у політиці є дискусійною із найдавніших часів. Одні мислителі вважали політику елітарним видом діяльності, інші притримувалися думки, що участь громадян у політиці визначена вже самою суттю людської спільноти. Бо політика пронизує всі види життєдіяльності кожного індивіда, має значний вплив на соц. побутові умови життя людей, на їх настрій та духовність.

2.Людина є первинним суб’єктом політики, який характеризується:

- різною участю у політичному житті;

- різними можливостями впливу на владу;

- мірою політичної активності.

Поняття “політична людина” включає всі типи учасників політичного процесу – від пересічного виборця до керівника держави. Серед “людей політичних” можна виділити лідера, активіста, керівника професійного політика, державного урядовця, представника “маси”, учасника натовпу та ін.

У реальній дійсності можна виділити кількість її залучення у політику.

Перший – тип політичного статусу – пересічний член суспільства, який має майже включно статус об’єкта політики. Він не цікавиться політикою, не бере участі у політичному процесі, не має ніякого впливу на політичні відносини.

Другий – тип політичного статусу – пересічний член суспільства, який характеризується високим політичним інтересом і політичною активністю. Він може брати участь у політичному житті самостійно та спонтанно чи бути членом об’єднання громадян.

Третій – тип політичного статусу – політичний лідер. Він може бути формальним і неформальним, місцевого або загальнонаціонального значення та ін.

Четвертій – тип політичного статусу – професійний політик, для якого політична діяльність є не тільки головним заняття, джерелом існування, але й змістом життя.

Вдалу спробу згрупувати різноманітні підходи до визначення рівнів залучності особистості до політи

ки й типів особистості залежно від її ставлення до політики зробили учені О.В. Лазаренко, О.О. Лазаренко.

Соц. економічні передумови пов’язані із задоволенням певних потреб людини в основних товарах і послугах, житлово-побутових умовах, отриманні політичної активності людини з рівним її благополуччя доводиться політологічними та конкретно-соціологічними дослідженнями. Зокрема американський дослідник С.Ліпсет робить висновок, що матеріально забезпечені люди є ліберальнішими та демократичнішими, а бідні – агресивнішими, менш толерантними, непарними.

3.Політична соціалізація.

Під “політичною соціалізацію”, розуміють процес входження людини в політику. Включеність людини у політичну структуру суспільства розглядається як сутність ознака особливості. Інститутами політичної соціалізації є сім’я об’єднання громадян засоби масової інформації та ін.

Ще Аристотель писав: “Людина за своєю природою є істота політична, а той, хто завдяки обставин, живе поза державою є істота недорозвинута у моральному відношенні або над людина.

Бехевіористи – виводять політичні потреби індивіда їх природних властивостей людини. На їхню думку, прагнення до влади вважається домінуючою рисою людської психіки і свідомості, визначальною формою соц. активності людини.

У політичній соціалізації виділяються дві фази:

- політична адаптації – пристосування індивіда до соц. політичних умов, до ролевих функцій, політичних норм, соц. груп;

- інтеріоризація – засвоєння особою політичних цінностей і постанов, норм і взірців політичної поведінки, притаманних певній соц. спільності.

4. Перехід від тоталітарної політичної системи до демократичної правової держави зумовив фундаментальні зміни у політичній соц. населення, які спрямовані на формування таких рис, як політ, толерантність, готовність до компромісу, прагнення до конвенсусу, вміння цивілізовано виражати політичним конфліктам, запобігати політичним конфліктам або цивілізовано розв’язувати їх.

Сохранить в соц. сетях:
Обсуждение:
comments powered by Disqus

Название реферата: Особа і політика

Слов:536
Символов:4035
Размер:7.88 Кб.