РефератыЭкономикаСвСвітова економічна інтеграція

Світова економічна інтеграція

Процеси економічної глобалізації, які динамічно розвиваються з другої половини 20 сторіччя, передбачають інтегрування національних економік в світогосподарську систему через міжнародну торгівлю, прямі іноземні інвестиції (що здійснюють головним чином транснаціональні корпорації), потоки фінансового капіталу, переміщення трудових ресурсів і населення в цілому, а також міжнародний обмін технологіями.


В західній економічній думці існує небагато наукових праць, які оперують терміном "світова економічна інтеграція", однак навіть і в цих працях при характеристиці світових економічних інтеграційних процесів проглядається сутність економічної глобалізації.


Економічна глобалізація є сучасним етапом інтернаціоналізації суспільно-економічного життя у планетарному масштабі.


Альтернативно, економічна глобалізація – це сучасний прояв поглиблених та модифікованих під впливом інноваційної та інформаційно-технологічної складової міжнародного бізнесу процесів інтернаціоналізації з метою створення глобальної (світової) економіки для отримання країнами в цілому та економічними суб’єктами зокрема, більших вигод.


В українській економічній енциклопедії (2000) "глобалізація" – це категорія, яка відображає процес обміну товарами, послугами, капіталом та робочою силою, що виходить за межі державних кордонів і з 60-х рр. ХХ ст. набуває форм постійного й неухильного зростаючого міждержавного переплетіння національних економік".


Якщо ідентифікувати категорію "економічна інтеграція", то це узгоджений розвиток і взаємне доповнення національних економік, секторів економічної діяльності та конкретних підприємств в інтересах більш ефективного використання ресурсів і повного задоволення потреб учасників цього процесу в відповідних товарах, послугах, факторах виробництва, технологіях та фінансових ресурсах.


Міжнародна економічна координація і глобальне управління (globalgovernance) процесами глобалізації через світові інститути теж деякою мірою направлені на узгоджений розвиток світового порядку, а переплетіння між собою національних економік для забезпечення цього порядку передбачає їхнє взаємне доповнення.


Отже, слід говорити про те, що економічна глобалізація є тією категорією, що здатна пояснювати сьогодні зростаючу світову економічну інтеграцію.


Відомий російський науковець в сфері геоекономіки Е. Кочетов вважає, що інтернаціоналізація, яка лежить в основі прояву економічної глобалізації, передбачає наявність відносно ізольованих національних господарств, зв’язаних між собою через світовий ринок. Науковець при розгляді чинників, які пояснюють цілісність світової економічної системи вводить таке поняття, як мондіалізація (від фр. mondial – світовий, в той час як global – глобальний, спільний). Мондіалізація забезпечує цілісність світової економіки на основі інтеграційно-відтворювальних зв’язків. Глобалізація ж, на його думку, це "не стільки посилення економічних взаємозв’язків та взаємопроникнень, скільки створення економічних відносин, що забезпечують виживання і розвиток в руслі еволюції людини і природи".[1]


На противагу вищезазначеній точці зору науковці С. Моїсеєв і К. Михайленко стверджують, що "термін "інтернаціоналізація" значною мірою відображає ситуацію, коли відбувається збільшення операцій на зовнішніх ринках, у той час як "глобалізація" означає зростаючу інтеграцію національних економік, включаючи фінансові ринки, що в підсумку призводить до створення єдиного ринку".[2]


Український фахівець з питань світового господарства і міжнародних економічних відносин А. Філіпенко вважає, що глобалізація є "продуктом постмодерну, переходу від індустріальної до постіндустріальної стадії економічного розвитку" і наголошує на зростаючій "взаємозалежності економік різних країн, все більшу цілісність і єдність світового господарства"[3]
.


Нобелівський лауреат Дж. Штігліц стверджує, що глобалізація являє собою "все більш тісну інтеграцію країн і народів, породжену гігантським зниженням витрат транспорту і зв’язку та усуненням штучних перепон на шляху руху товарів, послуг, капіталів, знань і меншою мірою людей через національні кордони".[4]


Відомий західний науковець Дж. Бхагваті[5]
оперує терміном світової інтеграції і вважає, що від неї "виграють усі країни – і багаті, і бідні (причому блага, що вона несе з собою не залежать від бажань учасників), а економічна допомога і інші види сприяння розвитку базуються на "найкращих намірах", які тим не менше можуть іноді вести до непередбачених негативних наслідків".


Світову економічну інтеграцію можна характеризувати різними шляхами. Увага фокусується на вигодах від поглибленої участі країн в світовій економічній системі: притягнення національних економік до процесу інтернаціоналізації нових ідей, технологій і товарного виробництва; вдосконалення процесу розміщення ресурсів в географічному просторі; посилення в країнах міжнародної конкуренції для досягнення світових стандартів ефективності виробничих процесів; розширення можливостей вибору споживачів; зростання ступеню фінансової відкритості та мобільності фінансового капіталу в країні і отримання нею дешевших джерел міжнародного фінансування. При цьому світова економічна інтеграція, як і глобалізація, можуть пояснюватись прямо чи опосередковано такими показниками, як обсяг зовнішньої торгівлі до ВВП; обсяг прямих іноземних інвестицій до ВВП; рейтинги кредитоспроможності економік країн, які здатні відображати ступінь інтеграції останніх у міжнародні ринки капіталів; частка товарів промислового виробництва в загальному експорті країни як опосередкований показник спроможності останньої виробляти згідно з світовими стандартами і абсорбувати технічні знання; співвідношення поточного рахунку платіжного балансу до ВВП.


За період з 1993–2003 рр. обсяги світової торгівлі товарами та послугами зросли майже вдвічі, що вказує на поглиблення глобалізаційних процесів в світовому господарстві.


Таблиця















































































































Регіони Зовнішня торгівля товарами (млрд. $ США) Зовнішня торгівля послугами (млрд. $ США)
експорт Імпорт експорт Імпорт
роки 1993 2003 1993 2003 1993 2003 1993 2003
Світ загалом 3777,0 7503,0 3874,0 7778,0 940,6 1796,5 958,3 1782,4

Північна


Америка


610 996, 6 743,1 1548,9 187,6 329,6 141,6 278,6

Латинська


Америка


161,1 377,6 191,3 366,0 36,6 42,0 48,0 67,8

Західна


Європа


1615,7 3145,2 1621,7 3178,4 462,7 916,3 432,5 851,8
ЄС-15 1488,9 2900,7 1487,6 2919,6 412,0 822,8 401,6 794,3

Країни ЦСЄ/


Балтійські


Країни/ СНД


107,2 401,2 109,6 379,1 69,2 78,0
Африка 93,1 173,2 98,8 165,9 21,9 30,5 38,7 48,1
Близький Схід 125,3 298,7 124,7 191,6 30,3 56,4
Азія 1064,8 2110,5 985,1 1948,4 187,4 351,6 233,8 401,7

Поглиблення глобалізації економік регіонів (країн) та їхньої інтеграції у світове господарство за останнє десятиліття можна простежити на основі індексу співвідношення зовнішньоторгового товарного обороту країн до їхнього ВВП. Дослідивши цей показник для 177 країн впродовж 1994–2004 рр, можна побачити його помітне зростання як для регіонів, так і для більшості окремо взятих важливих країн в світовій торгівлі.


Ступінь торгової відкритості







































































































































































































































































































































































































































































































Ранг в світі 1 –177 Регіон/країна ((експорт товарів+імпорт товарів)/ВВП)*100%, %
1994 р. 2004 р.

Європейські країни (ЄС-25 та інші, крім країн ЦСЄ, що не є членами ЄС) – 27,


В т.ч.


44,
8
57,5
5/ Бельгія / Люксембург 111,5 163,6
11/ Словаччина 86,0 138,8
15/ Чеська Республіка 74,7 129,1
16/ Естонія 122,5 128,2
25/ Угорщина 60,3 113,8
26/ Нідерланди 89,2 111,5
35/ Словенія 91,4 102,5
38/ Литва 100,7 96,8
49/ Ірландія 111,0 89,3
53/ Латвія 61,1 80,4
54/ Австрія 49,1 79,8
82/ Польща 39,4 67,7
90/ Швейцарія 51,3 64,3
91/ Швеція 56,8 64,0
102/ Фінляндія 52,7 60,3
104/ Данія 52,0 60,0
107/ Німеччина 37,6 59,1
117/ Португалія 49,8 54,0
120/ Ісландія 50,6 52,6
121/ Норвегія 50,0 51,8
141/ Франція 36,3 44,7
144/ Італія 35,1 41,7
147/ Іспанія 31,8 41,1
150/ Великобританія 42,1 38,0
162/ Греція 30,8 33,0
Країни Північної Америки – 3 20,
7
24,
9
103/ Канада 56,8 60,0
109/ Мексика 34,2 58,6
177/ Сполучені Штати 17,0 20,0
Країни Азії – 32, в т.ч. 31,3
51,
1
1/ Гонконг 238,2 328,0
2/ Сінгапур 282,8 321,5
3/ Малайзія 159,0 195,9
14/ В’єтнам 60,7 129,2
20/ Камбоджа 44,7 122,3
22/ Таїланд 69,1 117,9
23/ Тайвань 73,5 115,0
32/ Бруней 92,8 105,4
39/ Філіппіни 56,1 96,7
75/ Південна Корея 46,8 70,3
77/ Китай 43,6 69,8
83/ Шрі-Ланка 68,1 66,3
100/ Індонезія 37,1 49,3
128/ Бангладеш 21,0 34,6
158/ Туреччина 31,7 32,7
165/ Австралія 30,0 31,7
173/ Індія 16,7 26,0
174/ Японія 14,0 21,8
Країни Центральної та ЛатинськоїАмерики –31, в т.ч. 21,6
37,3
43/ Трінідад і Тобаго 60,7 93,5
58/ Коста-Рика 63,1 78,7
76/ Домініканська Республіка 77,8 69,9
93/ Парагвай 46,1 63,7
100/ Ель-Сальвадор 46,9 60,5
101/ Чилі 42,5 60,5
124/ Еквадор 40,1 51,1
136/ Уругвай 26,9 45,7
137/ Венесуела 43,3 45,5
153/ Аргентина 14,4 37,3
160/ Колумбія 24,8 33,9
161/ Перу 22,7 33,0
171/ Бразилія 14,6 26,9
Країни Близького і ЦентральногоСходу – 12, в т.ч. 61,5
73,5
17/ Бахрейн 132,3 126,3
18/ Арабські Емірати 125,3 125,1
33/ Йордан 77,5 104,9
60/ Кувейт 72,4 78,6
68/ Катар 69,7 73,6
78/ Ізраїль 54,9 69,6
80/ Саудівська Аравія 54,9 68,1
92/ Республіка Ємен 11,7 63,8
129/ Іран 49,5 49,0
Країни СНД та країни ЦСЄ (крім членів ЄС) – 19, в т.ч. 51,
4
61,
5
12/ Білорусь 114,9 131,5
31/ Молдова 85,0 106,4
36/ Болгарія 109,8 102,4
40/ Македонія 75,9 96,6
41/
Україна
89,1
94,8
50/ Азербайджан 68,7 83,5
52/ Казахстан 58,3 80,7
56/ Узбекистан 79,1 78,9
57/ Румунія 44,1 78,7
65/ Киргизія 59,1 75,1
71/ Хорватія 65,1 71,7
131/ Російська Федерація 42,6 48,1

Країни Африки – 51,


В т.ч.


44,
8
56,
5
42/ Лівія 53,4 94,5
62/ Гана 64,9 77,9
59/ Туніс 71,9 78,7
72/ Чад 27,5 70,9
74/ Зімбабве 59,9 70,6
84/ Кот–Д’Івуар 56,0 66,2
85/ Габон 74,1 66,0
94/ Нігерія 68,5 63,5
105/ Алжир 43,0 59,5
115/ Марокко 45,6 54,7

Динаміка індексу інвестиційної відкритості країн вказує на зростання світових інтеграційних процесів. Впродовж 1994–2004 рр. частка потоків прямих іноземних інвестицій від ВВП порівняно до періоду 1992–1998 рр. зросла в усіх регіонах світу. Особливо динамічно розвивались ці процеси в країнах Європи (в т.ч. ЄС-25) та в країнах Північної Америки.


Ступінь інвестиційної відкритості




















































































































































































































































































































































































































































































































































Ранг в світі 1 –175 Регіон/країна потоки прямих іноземних інвестицій /ВВП)´ 100%
1992–1998 р. 1999–2004 р.

Європейські країни (ЄС-25 та інші, крім країн ЦСЄ, що не є членами ЄС) – 27,


в т.ч.


3,7
9
,
9
1/ Бельгія / Люксембург 9,7 88,67
4/ Ірландія 4,3 28,8
14/ Швейцарія 5,4 16,8
15/ Нідерланди 10,2 16,5
18/ Швеція 7,0 14,0
20/ Данія 4,4 12,7
22/ Мальта 7,8 12,4
23/ Кіпр 1,1 12,0
29/ Великобританія 6,5 10,7
31/ Іспанія 2,6 9,7
32/ Франція 3,5 9,7
33/ Ісландія 1,5 9,5
34/ Естонія 9,5 9,4
36/ Фінляндія 8,6 8,9
46/ Чеська Республіка 3,0 7,4
50/ Португалія 2,8 7,1
57/ Словаччина 1,6 5,9
58/ Угорщина 5,5 5,8
79/ Литва 4,0 4,2
85/ Німеччина 1,9 4,0
86/ Латвія 5,8 4,0
94/ Норвегія 3,9 3,7
102/ Польща 3,5 3,3
104/ Словенія 1,0 3,2
114/ Італія 1,0 2,2
133/ Греція 2,0 1,4
Країни Північної Америки – 3 3,5
8,1
35/ Сполучені Штати 3,5 9,1
47/ Канада 4,6 7,4
105/ Мексика 2,3 3,1
Країни Азії – 31 в т.ч. 1,5
1,9
7/ Сінгапур 14,6 24,2
11/ Бруней 0,0 18,2
62 Малайзія 3,7 5,6
65 Австралія 2,4 5,3
80/ Тайвань 1,8 4,2
88/ В’єтнам 5,0 4,0
91/ Камбоджа 6,0 3,9
100/ Нова Зеландія 5,0 3,4
101/ Таїланд 2,7 3,3
112/ Китай 4,2 2,5
123/ Південна Корея 1,2 1,8
127/ Філіппіни 2,3 1,5
130/ Шрі-Ланка 1,7 1,4
134/ Туреччина 0,5 1,3
144/ Японія 0,6 0,9
145/ Індія 0,5 0,9
151/ Бангладеш 0,2 0,5
Країни Центральної та ЛатинськоїАмерики – 32 в т.ч. 2,6
4,6
16/ Чилі 9,8 15,0
30 Трінідад і Тобаго 12,2 9,9
38/ Еквадор 3,2 8,6
63/ Домініканська Республіка 3,8 5,4
75/ Бразилія 1,6 4,4
87/ Аргентина 2,7 4,0
96/ Колумбія 3,9 3,5
98/ Коста-Рика 3,4 3,4
103/ Венесуела 3,4 3,2
109/ Перу 3,8 2,8
116/ Ель-Сальвадор 1,6 2,2
122/ Уругвай 0,7 1,8
137/ Парагвай 5,1 1,2
Країни Близького і ЦентральногоСходу – 12, в т.ч. 1,26
1,4
25/ Бахрейн 0,0 11,6
44/ Сирія 0,8 7,6
69/ Йордан 2,2 4,7
74/ Ізраїль 2,6 4,5
110/ Катар 9,3 2,5
159/ Саудівська Аравія 0,6 0,3
163/ Іран 0,1 0,3
Країни СНД та країни ЦСЄ (крім членів ЄС) – 19, в т.ч. 1,
4
4,0
3/ Азербайджан 16,2 35,4
28/ Казахстан 5,7 10,8
41/ Болгарія 2,4 8,1
43/ Молдова 3,9 7,7
45/ Хорватія 2,2 7,6
48/ Вірменія 5,3 7,4
52/ Грузія 1,4 6,4
70/ Румунія 2,0 4,7
74/ Боснія і Герцеговина 0,0 4,4
76/ Албанія 2,5 4,4
82/ Македонія 0,6 4,1
107/ Російська Федерація 0,9 3,0
113
/
Україна
1,2
2,2
139/ Білорусь 0,8 1,1
142/ Туркменістан 2,4 1,0
143/ Узбекистан 1,3 0,9
164/ Киргизія 5,1 0,2

Країни Африки – 51,


в т.ч.


1,4
2,8
2/ Екваторіальна Гвінея 72,4 56,0
5/ Чад 2,0 28,2
9/ Ангола 0,0 18,8
24/ Конго 14,0 11,7
60/ Ботсвана 0,3 5,7
78/ Нігерія 3,5 4,2
84/ Туніс 0,0 4,1
93/ Гана 2,0 3,8
99/ Марокко 1,8 3,4
117/ Кот-Д’івуар 1,4 2,1
125/ Південно-Африканська Республіка 1,4 1,8
131/ Алжир 0,1 1,4
141/ Єгипет 1,6 1,0
147/ Кенія 0,2 0,8
153/ Лівія 0,9 0,5
167/ Камерун 1,4 0,1

До інтеграційних сві

тогосподарських процесів слід віднести укрупнення капіталу на міжнародному рівні. Мова йде про зростаючу тенденцію протягом кінця 1990-х – поч. 2000-х рр. до транскордонних злиттів і поглинань (cross-borderMergers & Acquisitions) великих транснаціональних компаній. Серед них слід назвати, наприклад, злиття DaimlerBenz (Німеччина)/ Chrysler (США) – автомобільна промисловість (1998), поглинання Volkswagen (Німеччина)/RollsRoyce (Великобританія) – автомобільна промисловість (1998), поглинання Allianz (Німеччина)/ AGF (Франція) – фінансова група (1997), поглинання Hoechst (Aventis) (Німеччина)/ Rhone-Poulenc(Франція) – фармацевтика (1998), поглинання Vodafone (Великобританія)/ Mannesmann (Німеччина) – телекомунікації (2000), поглинання BritishPetroleum (Великобританія)/ Amoco (США) – нафтопереробка (1998), поглинання VivendiUniversal (Франція) / Seagram (Канада) – диверсифікована діяльність (2000), поглинання SantanderCentralHispanoSA (Іспанія)/AbbeyNationalPlc (Великобританія) – банківська діяльність (2004).


Також відбуваються поглинання транснаціональними корпораціями великих національних компаній країн, що розвиваються і трансформаційних країн в процесі прискорення в останніх процесів економічної лібералізації. Такі поглинання спричиняють перенесення транснаціональними корпораціями світових технологій і знань, а також відомих в світі атрибутів певного товару (послуги) в той чи інший сектор економічної діяльності країн, котрі розвиваються, інтегруючи ці сектори у глобальну економічну систему.


Укрупнення капіталу на міжнародному рівні внаслідок злиттів і поглинань































































































































































































































































































































































































































































































































































































































































































































































































Регіон/країна Транскордонні продажі компаній (активів) внаслідок злиття і поглинання, млн. дол. США Регіон/країна Транскордонні придбання компаній (активів) внаслідок злиття і поглинання, млн. дол. США
1988–1996 рр. 1997–2004 рр. 1988–1996 рр. 1997-2004 рр.
Світ 1
1
90
371
4
387
691
Світ 1
190
371
4
387
691
Європейські країни (ЄС-25 та інші країни Європи, крім країн ЦСЄ, що не є членами ЄС) – 35, в т.ч. 514 806
2
10
7 252
Європейські країни (ЄС-25 та інші країни Європи, крім країн ЦСЄ, що не є членами ЄС) – 35, в т.ч. 631
456
2
762
426
Великобританія 185586 654370 Великобританія 221358 1035245
Німеччина 46922 473720 Франція 104684 426250
Франція 72207 175661 Німеччина 71936 364522
Нідерланди 34196 172243 Нідерланди 51337 207834
Швеція 32637 115833 Швейцарія 56786 154632
Італія 33329 84880 Іспанія 18542 143523
Іспанія 24491 67732 Швеція 35547 84980
Бельгія 20780 62985 Італія 23385 78335
Швейцарія 19328 57446 Бельгія 13085 68869
Норвегія 7591 35582 Фінляндія 5313 47797
Фінляндія 4898 31040 Данія 3256 26588
Данія 3128 29857 Ірландія 8535 26141
Ірландія 4904 27451 Норвегія 9114 22856
Польща 4004 24321 Люксембург 5139 20142
Люксембург 2038 21760 Австрія 880 15142
Австрія 3247 19879 Португалія 1297 14586
Чеська Республіка 4764 14845 Греція 288 9532
Португалія 3210 8210 Угорщина 64 3406
Словаччина 246 7118 Ісландія 7 2808
Угорщина 5130 6774 Кіпр 41 2042
Греція 1230 4873 Польща 64 1887
Словенія 89 2199 Чеська Республіка 304 1521
Литва 9 1899 Словаччина 45 776
Мальта 0 852 Словенія 0 165
Ісландія 5 736 Мальта 7 99
Естонія 51 593 Естонія 37 72
Латвія 83 491 Литва 0 6
Кіпр 0 62 Латвія 18 0
Країни Північної Америки – 3 487
345
1
533
723
Країни Північної Америки – 3 359
547
1
102
043
США 417501 1 277261 США 290322 864754
Канада 60174 208998 Канада 63255 214733
Мексика 9670 47464 Мексика 5970 22556
Країни Азії – 27 в т.ч. 116
710
400
746
Країни Азії – 27 в т.ч. 160
957
321
239
Австралія 53292 115599 Австралія 39 752 107 232
Японія 5300 79772 Японія 63 123 72 427
Корея 1500 39737 Сінгапур 7 007 53 103
Гонконг 18614 39503 Гонконг 17 816 33 897
Нова Зеландія 16084 24471 Нова Зеландія 8 531 13 066
Китай 3939 22281 Малайзія 12 811 10 897
Сінгапур 4580 13635 Індія 474 7 008
Індонезія 2346 12617 Китай 2347 6 917
Філіппіни 3322 11521 Корея 4152 6 719
Таїланд 1173 10917 Тайвань 2136 3 805
Індія 1 003 9588 Індонезія 791 3 093
Тайвань 185 6899 Таїланд 721 1 404
Малайзія 2808 5710 Філіппіни 424 822
Пакистан 1152 3078 Папуа Нова Гвінея 21 358
Туреччина 997 2325 Туреччина 388 336
М’янмар 19 677 Пакистан 0 87
В’єтнам 9 243 Шрі-Ланка 2 37
Країни Центральної та Латинської Америки –37 в т.ч. 56
995
240
323

Країни Центральної та Латинської


Америки –37 в т.ч.


17
466
131
216
Бразилія 10126 98620 Бермуди 1773 74824
Аргентина 16425 49101 Бразилія 2255 24476
Бермуди 3194 25674 Аргентина 2629 7832
Чилі 5515 23740 Чилі 6185 4928
Венесуела 3792 9563 Британські Віргінські острови 370 3176
Колумбія 4907 8645 Багами 596 2960
Перу 5122 4014 Панама 17 2815
Панама 117 2419 Венесуела 906 2719
Ель-Сальвадор 40 1899 Кайманські острови 761 2090
Пуерто-Рико 142 1789 Колумбія 384 1477
Еквадор 233 1670 Антільські острови 462 1273
Болівія 1135 1422 Барбадос 0 737
Куба 299 823 Пуерто-Ріко 0 635
Багами 1754 370 Перу 306 569
Країни Близького і Центрального Сходу – 13, в т.ч. 2
082
17
088

Країни Близького і Центрального


Сходу – 13, в т.ч.


9
021
22
169
Ізраїль 1732 13948 Ізраїль 1243 10696
Йорданія 26 1577 Саудівська Аравія 2933 4714
Кувейт 6 480 Бахрейн 2816 3511
Об’єднані Арабські Емірати 0 385 Кувейт 847 1656
Ліван 0 331 Об'єднані Арабські Емірати 583 852
Бахрейн 40 208 Катар 42 209
Оман 100 52 Абу Дабі 528 201
Сирія 0 10 Оман 0 197
Країни СНД та країни ЦСЄ (крім членів ЄС) – 15, в т.ч. 5
406
40
572
Країни СНД та країни ЦСЄ (крім членів ЄС) – 15, в т.ч. 966
12
636
Росія 659 18999 Росія 511 11269
Румунія 504 5541 Болгарія 3 903
Болгарія 213 5490 Казахстан 450 181
Хорватія 253 3602 Україна 0 157
Казахстан 3666 3356 Хорватія 0 80
Азербайджан 1 1475 Румунія 0 30
Україна
96
713
Македонія 2 16
Македонія 0 416 Албанія 0 0
Вірменія 0 279 Боснія і Герцеговина 0 0
Узбекистан 13 237 Молдова 0 0
Боснія і Герцеговина 0 199 Вірменія 0 0
Албанія 1 148 Азербайджан 0 0
Молдова 0 64 Грузія 0 0
Грузія 0 46 Узбекистан 0 0
Білорусь 0 7 Білорусь 0 0

Країни Африки – 42,


в т.ч.


6 759
44 212
9
770
26
724
Південна Африканська Республіка 3660 26016 Південна Африканська Республіка 8475 24817
Єгипет 530 4865 Лівія 314 528
Марокко 187 4513 Зімбабве 20 327
Гана 53 1709 Єгипет 18 284
Екваторіальна Гвінея 0 993 Уганда 0 250
Туніс 0 953 Гана 541 141
Судан 8 929 Маврикія 4 114
Кенія 40 583 Марокко 48 82
Танзанія 52 562 Замбія 15 43
Замбія 45 558 Ліберія 15 37
Свазіленд 37 424 Туніс 11 28
Маврикія 0 352 Намібія 11 22
Кот-Д’івуар 38 202 Ботсвана 4 20
Габон 448 126 Кенія 0 14
Нігерія 1000 14 Габон 229 0

Поряд із категорією "світова економічна інтеграція" необхідно виділити категорію "міжнародна економічна інтеграція". Розвиток міжнародних економічних відносин з другої половини минулого сторіччя характеризується розгортанням інтеграційних процесів у різних регіонах світового господарства. Об’єктивними передумовами формування регіональних інтеграційних угрупувань є розширення економічної глобалізації, інтернаціоналізації виробництва та транснаціоналізації господарського життя. Між країнами формуються глибокі економічні відносини, які в сучасних умовах випливають, з одного боку, з національних інтересів, а з іншого боку знаходять свій розвиток внаслідок розширення впливу транснаціональних корпорацій через організацію ними транскордонної діяльності в певному географічному просторі (регіоні). Ці відносини набувають структурованого, розгалуженого коопераційного характеру і визначаються динамічністю, міцністю, взаємовигідністю і відтворюваністю. Вони становлять фундаментальну структуру інтеграційного утворення.


Міжнародні економічні інтеграційні процеси характеризуються суперечливістю, неоднозначністю щодо наслідків як для суб’єктів співпраці на макро-, мезо- та мікрорівнях, так і для глобального економічного середовища. Як показує світова практика, міжнародні інтеграційні процеси поліпшують в цілому соціально-економічне становище країн, однак в історичному плані досить складно оцінити ступінь альтернативних витрат (opportunitycosts), які могли б бути меншими, та ступінь економічних та інших вигод, які б могли бути більшими, якби країна не обрала для себе певне регіональне інтеграційне утворення, або обрала інше. Сьогодні можна простежити негативний світогосподарський ефект міжнародних економічних інтеграційних процесів, коли різноякісні інтеграційні утворення зумовлюють глибоку диференціацію, фрагментацію світової економіки, функціонування відносно відокремлених економічних ареалів, які ґрунтуються на філософії колективного егоїзму[6]
. Це стосується регіональних економічних інтеграційних угрупувань розвинутих країн (наприклад ЄС, ЄАВТ, НАФТА), які формують основу "золотого мільярда" Земної кулі та використовують економічний потенціал країн, котрі розвиваються і трансформаційних країн, поглиблюючи при цьому нерівномірний розподіл в світовому господарстві існуючих багатств і новостворюваних благ. Також можна говорити і про спроби розвитку регіональних реінтеграційних моделей країнами, які належать до глобальної периферії, зокрема СНД (ЄЕП), ГУАМ. Функціонування таких регіональних економічних угрупувань як СНД (ЄЕП) може вести до гальмування процесу більш швидкої інтеграції країн до глобальної економічної системи в зв’язку з намірами неформального Центру залишати за собою геополітичний та економічний вплив в регіоні, а також сприяти недопущенню домінування в останньому західного капіталістичного способу життєдіяльності. Це може поглиблювати економічну закритість таких регіональних інтеграційних угрупувань. Технології виробництва і ведення бізнесу можуть набувати закритого характеру, в регіоні буде пропагуватись мобілізаційна модель "сильної держави" та економічна політика, що направлена на попит зі значною роллю механізмів активного державного втручання, сприяння національним інвестиціям та промисловому експорту. В цих умовах буде обмежуватись процес проникнення прямого та фінансового капіталу з третіх країн в дане регіональне інтеграційне угрупування і воно може ставати відірваним від глобальної економіки в багатьох площинах.


Економічна інтеграція країни в будь-яке об’єднання країн (регіональний економічний простір) пов’язана передусім з інституційними і структурними змінами. Дж. Вінер[7]
визначає регіональну інтеграцію як стан або процес, що охоплює як кількісні (усунення тарифних і кількісних торгових обмежень), так і якісні елементи (інституційно-політична гармонізація).


Б. Баласса[8]
наводить ступені регіональної економічної інтеграції:


1. Вільна економічна зона (передбачається усунення митних та інших торгових обмежень між країнами без умови встановлення ними однакових митних та інших торгових обмежень щодо третіх країн);


2. Митний союз (усунення митних та інших торгових обмежень між країнами з умовою встановлення ними однакових митних та інших торгових обмежень щодо третіх країн);


3. Спільний ринок (умови митного союзу + усунення обмежень щодо вільного руху факторів виробництва, а саме фізичного і технологічного капіталу та робочої сили всередині спільного ринку);


4. Економічний союз (включає усунення всіх обмежень щодо вільного руху товарів і факторів виробництва всередині спільного ринку і гармонізацію національних економічних політик, в т.ч. промислової, податкової, фінансової, монетарної, регуляторної з метою ліквідації будь-якої дискримінації, тобто неоднакового ставлення до економічних суб’єктів. На вищому щаблі економічного союзу країни створюють між собою валютний союз з використанням єдиного нероздільного платіжного засобу);


5. Повна економічна інтеграція (найвищий ступінь інтеграції, який передбачає усе вищезазначене, а також уніфікацію всіх сфер економічної політики та економічної системи і створення наднаціональних інстанцій прийняття рішень).


Метою інтеграції, зумовленої економічними чинниками, є забезпечення ефективнішої, більш гнучкої економічної системи, що має гарантувати країнам інтеграційного об’єднання постійне економічне зростання і добробут населення, збут продукції при зростаючому капіталістичному виробництві, а також отримання більших вигод від внутрірегіональної та міжнародної торгівлі в результаті мінімізації витрат за відсутності дискримінації між країнами інтеграційного об’єднання.


Сучасні моделі розвитку економічних інтеграційних процесів


Інтеграційна модель на основі принципу федералізму. Країни, котрі приймають рішення стосовно економічної інтеграції, формують структуру наднаціональних органів з наділеною їм владою, яку мали до цього традиційно самі країни. Прикладом є Європейський союз та Європейський валютний союз, які поєднують наднаціональні і міждержавні інститути.


Інтеграційна модель поглибленої міждержавної кооперації. Вся влада залишається в національних органах країн, а економічна кооперація здійснюється створеними дорадчими органами, які представляють глави урядів та держав, а також/або міністри країн-членів інтеграційного угрупування. В світовій практиці слід говорити про поглиблену кооперацію у вигляді зон вільної торгівлі (Північноамериканська зона вільної торгівлі – НАФТА), політичних регіональних об’єднань з елементами економічної співпраці (Асоціація держав Південно-Східної Азії – АСЕАН, СНД), спільного ринку (Спільний ринок південного конуса Америки – МЕРКОСУР, Карибський спільний ринок – КАРІКОМ).


Інтеграційна модель концентричних кіл передбачає, що країни регіону мають намір інтегруватись між собою, однак певна підгрупа країн в межах великої групи бажає залишитись на нижчих щаблях інтеграції або ж країни цієї підгрупи виявляють бажання інтегруватись між собою тісніше, ніж інші країни великої групи. При цьому регіонально вимальовуються кола з різними характерними ознаками інтеграційних процесів в межах загального кола, яке охоплює усі країни інтеграційного простору. Прикладом можуть служити концентричні кола Європейського Союзу, Європейського валютного союзу, Європейської асоціації вільної торгівлі в межах європейського економічного простору.


Інтеграційна модель з дезінтеграційним ефектом доміно: країни поглиблюють між собою інтеграцію і, як правило, певні інтеграційні процеси визначаються добровільним вступом та участю країн в них. Якщо виникає конфлікт цілей для країн-учасниць регіонального економічного угрупування, тоді вони можуть відмовлятись від реалізації певних інтеграційних процесів, а також припиняти свою участь в цих процесах. Відмова однієї країни може потягнути за собою відмову інших. Прикладами є валютні кризи в Європейській Співдружності в 1974–1978 та 1992–1993 рр., коли деякі країни-члени одна за іншою покидали європейський механізм валютного курсу, а також ланцюг негативних результатів голосування на референдумах стосовно Конституції ЄС.


В основі моделі структурної гомогенності та економічної конвергенції лежить глибоке переконання країн-учасниць про необхідність формування схожих структур економіки (зокрема, виробничої, торгової структури та структури попиту), досягнення конвергенції макроекономічних параметрів та поступової уніфікації регуляторного поля з метою подолання асиметричних ефектів.


Інтеграційна модель регіонального вирівнювання полягає у наданні фінансової допомоги депресивним і відсталим в економічному розвитку регіонам з спеціальних фондів загального інтеграційного економічного угрупування.


Інтеграційна модель розширення (enlargementmodel) або коінтеграційна модель передбачає доповнення існуючого інтеграційного економічного угрупування новими країнами-членами і створення належних рамкових умов для функціонування як країн, що приєднались до угрупування, так і всього розширеного угрупування без виникнення негативних наслідків під час та після приєднання нових країн. Прикладом цієї моделі є процес інтеграції та вступ 10 країн Центральної та Східної Європи в ЄС.


Інтеграційна модель наздоганяючого розвитку (catching-upintegrationmodel): створення регіонального інтеграційного економічного угрупування з метою створити противагу існуючим високорозвинутим угрупуванням і в процесі інтеграції спробувати наблизитись до рівня їхнього економічного розвитку.


Сутність інвестиційно-інноваційної інтеграційної моделі полягає у створенні міждержавних фінансово-промислових груп та транснаціональних корпорацій з домінуванням наукомістких виробництв, інжинірингових, виробничо-технічних та науково-дослідницьких і дослідно-конструкторських робіт. Ця модель не передбачає необхідність формування інституційного каркаса в інтеграційному економічному угрупуванні, а базується на реальних перевагах в умовах жорсткої конкуренції глобального економічного середовища. Ідея реалізації цієї моделі належить виконавчому комітету СНД.


В основі двовекторної (багатовекторної) або бігравітаційної (мультигравітаційної) інтеграційної моделі лежить інтеграція країн в різноякісні регіональні економічні угрупування. Така двовекторність (багатовекторність) передбачає створення країною з кожним з угрупувань зони вільної торгівлі та розвиток бігравітаційних (мультигравітаційних) міжнародних торгових зв’язків. Однак, перехід країни на вищі щаблі економічної інтеграції можливе лише з якимось одним угрупуванням, а з іншими країна залишає право лише зони вільної торгівлі. Прикладом може бути подальша участь України в інтеграційних процесах з ЄС, ЄЕП, СНД та ГУАМ.


Реалізація реінтеграційної моделі розвитку передбачає відновлення і подальше поглиблення інтеграційних економічних зв’язків, які мали місце в минулому і якимось чином були розірвані. Спроба реінтегрувати економіки колишньої Ради економічної взаємодопомоги, колишнього СРСР виглядають доволі ефемерними і відбивають скоріше бажання певних політичних і бізнесових кіл, аніж реальні наміри розвитку країн ЦСЄ та СНД.


[1]
Кочетов Э. Геоэкономика. – М.: БЕК, 1999. – С.18.


[2]
Моисеев С., Михайленко К. TerraInvognita: глобализация финансовых рынков // Вопросы экономики. – 1999. – №6. – С. 123-135.


[3]
Філіпенко А. Глобалізація економічних процесів / Світова економіка: Підручник/ А.С. Філіпенко, О.І. Рогач, О.І. Шнирков та ін. – К.: Либідь, 2000. – С.51-52.


[4]
Stiglitz J. Globalization and Its Discontents. – N.Y.: W.W. Norton&Co, 2002. – P.9.


[5]
Бхагвати Дж. В защиту глобализации / Пер. с англ. Под ред. В.Л. Иноземцева. – М.: Ладомир, 2005. – 448 с.


[6]
Bond E.W. Fragmentation, Diversification, and International Trade // The American Economic Review. – 2001. – Vol. 91 (2). – P. 358.


[7]
Viner, J. (1950). The Customs Union Issue.– New York: Carnegie Endowment for International Peace, 1950.


[8]
Balassa B. (1965). The theory of Economic Integration.– 2nd ed., George Allen &Unwin Ltd, 1965.

Сохранить в соц. сетях:
Обсуждение:
comments powered by Disqus

Название реферата: Світова економічна інтеграція

Слов:4850
Символов:63102
Размер:123.25 Кб.