РефератыАстрономияОсОсновні компоненти їжі

Основні компоненти їжі

Реферат


з медицини на тему:


“Основні компоненти їжі”


Кремній – секрет нашої міцності.


Середня місткість кремнію від маси земної кори складає 29,5% (друге місце після кисню – 47%).


В.І.Вернадський пише: “Ніякий організм не може жити без кремнію”.


Вчені схиляються до того, що саме він лежить в основі енергоінформаційного обміну у космосі і на Землі.


Саме на його основі будується пам'ять комп’ютера, прекрасного напівпровідника.


В організмі людини він восьмикратно бере участь у процесах життєзабезпечення. По даним М.Г.Воронкова 38% нашого здоров'я залежить від кремнію. Його посилений обмін і нестача викликає дисбаланс 70 мікроелементів.


Він відіграє важливу роль як структурний компонент сполучної частини .


При дефіциті кремнію в організмі вміст його, передусім знижується в самій еластичній тканині – судинних стінках. Тому існує чіткий зв’язок у розвитку атеросклерозу з ростом дефіциту кремнію.


В обмінних процесах, сполуки кремнію – сильні каталізатори окисно-відновних процесів, сполуки необхідні для побудови гемоглобіну. В організмі він забезпечує міцний енергоінформаційний потенціал і забезпечує здоров'я біоенергетичного тіла, тонких Полевих структур.


Розприділення в організмі


Кремній широко поширений в природі і займає 3 місце по запасах мінералів в земній корі. Однак в організмі тварин і рослин він міститься в дуже малих кількостях. В організмі умовної людини масою 70 кг може міститися біля 2100 мг кремнію (2,1 г).


Найбільш високі концентрації кремнію виявлені в гіалуроновій кислоті пуповини, в 1 г якої міститься 1,53 мг вільного і 0,36 мг зв’язаного кремнію. Шкіра, волосся, кришталик ока теж багаті на кремінь. Велика частина присутнього в організмі кремнію міститься в сполучній тканині.


Біохімічні знання


В експерименті додавання 50 мг неорганічного кремнію на 100 г корму викликало збільшення маси тіла щурів і курят, яким кремній необхідний для правильного формування скелета і швидкості росту.


Показано, що кремній примутній в тих частинах кістки, де відбувається активна кальцинація, наприклад, остеобластах (клітинах кістки, які формують субстанцію з солей кальцію, фосфорної кислоти і колагенового білка).


В клітинах кремній допомагає “зливати” молекули в одну структуру і знаходитись в живих системах у вигляді кремнієвої кислоти.


Дує цікаві дані про те, що переломі кістки в місці її регенерації знаходиться незвично висока концентрація кремнію, яка перевищує норму в 216 разів. При цьому вже на 3-тю добу після перелому в крові відмічається зниження концентрації кремнію. Вчені Скоблін А.П. і Бєлоус А.Ш. рахують, що шляхом впливу на обмін кремнію можна посилити фіксацію кальцію і фосфору в кістках.


Клінічне значення


1. Сприяє всмоктуванню кальцію і стимулює ріст кісток;


- стимулює роботу імунної системи;


- попереджає остеопороз;


- покращує стан волосся, нігтів, шкіри;


- зменшує ризик розвитку серцево-судинних захворювань;


- зміцнює кровоносні судини, хрящі і сухожилля.


Обмін в здоровому організмі


Добова потреба в кремнії складає 20-30 мг.


В звичайних умовах кремній попадає в людський організм через шлунково-кишковий тракт і через легені.


Рахується, що з їжею людина споживає до 3,5 мг кремнію на добу. З’єднання, які містять кремній, широко поширені в домашньому господарстві: порошки для чищення, тальк, каолін, будівельні матеріали. Контактуючи з ними, вдихаючи з повітрям кремнієвий пил, ми получаємо в легені до 15 мг кремнію в добу.


В шлунково-кишковому тракті всмоктується до 80%. М’ясна їжа пригнічує всмоктування (К), а рослинна – посилює.


Клінічні показники порушення обміну кремнію


З віком концентрація кремнію в сполучній тканині знижується, що на думку західних вчених, можливо, приводить до розвитку пораження судин, атеросклерозу, порушенню міцності кісткової тканини.


У пильній атмосфері, накопичуючись в легенях чи перебронхіальних лімфовузлах, кремній може викликати склероз легеневої тканини (склероз легень).


При хронічному отруєнні фтором вміст кремнію в кістках різко падає і може розвиватися розм’якшення кісток.


Харчові джерела кремнію


Морські рослини (діатолові водорості) і деякі найпростіші організми використовують перекис кремнію для побудови опорних тканин. Спікули морських губок містять до 98,3% перекису кремнію, який формує самі причудливі форми їх скелету.


У наземних тварин кремнію набагато менше, чим в організмі морських тварин. Більша кількість перекису кремнію знайдено в пір’ях птахів.


Висока місткість кремнію знаходиться в картоплі, буряці, зелені, ріпі, намбурі, мінеральних водах.


Фосфор – елемент думки


Розприділення в організмі


Фосфор – це металоїд, який в залежності від умов може проявляти то окисні, то відновні властивості. Очевидно. Ця його здібність привела до того, що він дуже широко розповсюджений в тваринних і рослинних організмах.


86% фосфору, який знаходиться в організмі людини, перебуває у вигляді важкорозчинного фосфору кальцію (гідроксілапатиту), який складає мінеральну частину кісток і зубів.


Таким чином, баланс фосфору в організмі середньої людини в скелеті – 700 г, в м’язах – 50 г, в тканинних рідинах і організмах – 30 г, добове поступлення з їжею і рідиною – 1,2 – 1,4 г.


Біохімічне знання фосфору


Фосфор надзвичайно необхідний для життя. Академік А.Е.Ферсман назвав фосфор “елементом життя і думки”.


Головна функція фосфору пов’язана з ростом і підтримкою цілісності кісткової тканини і зубів.


Залишковий фосфор знаходиться в м’яких тканинах, де він бере участь у багатьох анаболічних і катаболічних реакціях:


- в утворенні високо енергетичних сполук (наприклад АТФ);


- входить в склад фосфоліпідів, які грають важливу роль в утворенні клітинних мембран і регуляції їх проникливості;


- служить попередником в синтезі тематично важливих сполук і ДНК;


- бере участь в утворенні буферної ємності рідин і клітин тіла;


- у формуванні кісткової тканини;


- бере участь в трансмембранному транспорті речовин;


- підкислює сечу і понижує вірогідність утворення ниркових каменів.


Додатковий прийом фосфору, в першу чергу, необхідний: людям, які приймають великі дози антрацитів; хворим на гіперпаратиреоз; хворим на печінку; хворим на алкоголізм; людям, які приймають малокалорійну їжу, хворіючим довгий час хронічними захворюваннями.


Обмін фосфору в здоровому організмі


Добова потреба 1000-2000 мг.


Людина в середньому вживає на добу 1050 мг кальцію і 2940 мг фосфору. При цьому основна кількість фосфору поступає з молоком і м’ясом (по 550 мг), м’ясом домашньої птиці (380 мг), рибою (350 мг), борошном (270 мг), хлібом (205 мг), овочами (140 мг).


В результаті того, що жінки вживають меншу кількість їжі, вони отримують менше фосфору (в середньому 1200-1300 мг).


При штучному годуванні дитина отримує фосфору в 5 разів більше дитини, яка знаходиться на природному вигодовуванні. Зі всього прийнятого з їжею фосфору всмоктується не більше 70%. Винятком є фосфор риби, який всмоктується в кишечнику майже повністю.


Половина фосфору, який всмоктався, відкладається в кістках. Кількість його обернено пропорційна вмісту кальцію в їжі, оскільки ці елементи складають нерозчинні солі фосфору. Однак, жири, вітамін Д, фітині його похідні посилюють всмоктування фосфору, яке проходить головним чином в початкових відділах тонкої кишки.


Зуби і кістки потребують в особливо великих кількостях кальцій і фосфор під час росту. Співвідношення між кальцієм і фосфором в кістках дорівнює: 1 концентрація фосфору в плазмі крові в протилежність кальцію змінюється з віком, дієтою, гормональним станом. У дорослих людей вона складає 2,5-4,3 / 100 мл, а у дітей – 5,0 – 6,0 мг / 100 мл.


У склад кісток фосфор входить у вигляді фосфату кальцію. Зубна емаль – це також сполука фосфору. З сечею виводиться до 60-65% фосфору, який надійшов.


Клінічні ознаки порушення обміну фосфору


При прийомі їжі з низьким вмістом кальцію та високим вмістом фосфору і фітинової кислоти, може розвитися залізодефіцитна анемія, внаслідок різкого зниження всмоктування заліза з кишечника.


Існують відомості про фосфорне виснаження у хворих, які довгий час приймали антацидні препарати, які не всмоктуються (які понижують кислотність шлункового соку): альмагель, маалокс, фосфолюгель і ін. Ці ліки порушують всмоктування фосфору в шлунково-кишковому тракті, що призводить до гіпофосфатемії (низький вміст фосфору в крові) і гіперкальціємії (підвищення вмісту кальцію в крові через виливання його з кісток).


При цьому у людей відмічались: втрата апетиту, загальна слабість, болі в кістках, а інколи – порушення психіки.


При високому вмісті фосфору порушується всмоктування магнію і внаслідок цього збільшується потреба організму в магнії для попередження кальцинації нирок, аорти і ін. м’яких тканин.


Харчові джерела фосфору


Найбільш багаті на фосфор ікра осетрових (594 мг), жовток яйця (470 мг), квасоля (390-460 мг), печінка теляча, вівсяна (322 мг) і гречана (297 мг) крупи, какао, грецькі горіхи і гарбуз.


Селен – елемент молодості


Розприділення в організмі


У людини основна кількість селену знаходиться в м’язах (905000 мкг), печінці (до 1200 мКг), крові (до 1100 мКг) і легенях (до 180 мКг).


Біохімічне і біологічне значення селену


Про роль селену, як важливого біоелемента свідчать слідуючи спостереження:


1) в мікрокількостях він міститься практично у всіх тканинах організму, за виключенням жирової;


2) профілактичне приймання його в їжі охороняє печінку, шкіру і м’язову тканину від токсичних пошкоджень ядохімікатами, виявленими радикалами, радіоактивним опроміненням;


3) бере участь в передачі фото сигналів сітківки ока і в процесах світловідчуття;


4) проявляє опорідненість до добре відомого антиоксидоліту – вітаміну Е;


5) є сильним імуномодулятором і канцеростатичним агентом і трансформує активність імунної системи таким чином, що гальмує швидкість розвитку пухлинної тканини;


6) входить як структурний компонент у склад анти окисних ферментів (глутатіонредуктаза, перексидаза і ін., які захищають мембрани клітин від пошкоджень вільними радикалами.


Селен здатний знизити захворюваність майже на 40% і зменшити смертність від раку на 50%.


Оптимальна потреба в селені


Добова потреба 50-200 мкг.


Для людини вагою 70 кг (середньостатистична людина) втрата селену на добу складає біля 150 мкг: екскреція з сечею – 50 мкг, з калом – 20 мкг, з потом – 80 мкг, з волоссям – 0,3 мкг. Добре відомо про існування кореляції між високим вмістом селену в раціоні і низькою смертністю від раку.


Нормальним можна рахувати поступлення селену 150-200 мкг (0,15-0,2 мг) на добу.


Перевищення цієї дози в 100 раз може викликати токсичний ефект, зменшення дози в 4-5 раз викликає симптоми недостатності селену.


Селен добре всмоктується в шлунково-

кишковому тракті. При прийомі рослинної їжі всмоктується до 60-80% селену, який міститься в ній.


При прийнятті їжі тваринного походження – тільки 8,5-25%, з-за важкості розщеплення сполук селена з тваринними білками.


Клінічні ознаки порушення обміну селену


Селен в природі присутній неоднорідно. В місцях біогеохімічних зон з низьким вмістом його в грунтах виявлені різноманітні масові захворювання сільськогосподарських тварин.


У людей недостатність селену проявляється слідуючи ми ознаками:


- різким зниженням працездатності (фізичної і розумової);


- швидким розвитком професійних захворювань людей, які працюють на шкідливих виробництвах;


- зниження клітинного і гуморального імунітету, часті простудні чи шкірні гнійничкові захворювання;


- повільна регенерація (за живлення ран) після травм, порізів чи виразок;


- підвищена схильність до захворювань печінки;


- порушення зору (гостроти, акомодації і ін. прояви);


- виникнення статевої слабості, імпотенції.


Харчові джерела селену


Селен міститься у багатьох продуктах, особливо морських (морська капуста, устриці, креветки). Високі концентрації його виявлені також в крупах (вівсяній, гречаній), оливковій олії, маслинах, кокосі, бобових, свинячому жирі.


Активність селену підвищується в присутності антиоксиданта – вітаміна Е.


Кальцій – король білосніжної посмішки


Розприділення в організмі


Кальцій входить в склад скелета, зубів, нігтів, волосся.


Біохімічне значення кальцію


Катіон кальцію являється найважливішим регулятором обмінних процесів і функцій клітин:


- активізує кальцієві канали;


- входить в склад молекул – переносників, які транспортують поживні речовини в середину клітин з міжклітинної рідини;


- активізує ряд життєво важливих ферментів, відповідальних за згортання крові і які беруть участь в утворенні молекул АТФ;


- підтримує тонус судин за рахунок впливу на тонус гладкої мускулатури, яка розміщується в стінках судин;


- контролює скорочення і розслаблення скелетної мускулатури;


- послаблює алергічні реакції за рахунок підвищення резистентності судин;


- являється антагоністом Na, сприяє виведенню солей важких металів і радіонуклідів;


- сильний антиоксидант і антистресор.


Обмін кальцію в здоровому організмі


Оптимальні потреби


Добова потреба в кальції змінюється з віком:

















Діти 1-5 років 800 – 900 мг
Діти 6-7 років 1000 – 1200 мг
Більшість дорослих 800 мг
Вагітні жінки 1000 мг
Кормлячі жінки 1500 мг

Засвоєння кальція організмом людини передоприділяється його іонізацією і залежить від вмісту в продуктах харчування рослинних кислот, вітаміна Д і жирів.


У зв'язку з цим, засвоюється тільки 20-30% від прийнятої загальної кількості кальцію. Важко задовольнити організм людини в щоденній потребі кальцію при такій низькій його біодоступності.


Клінічні признаки порушення обміну кальцію


Недостатність його проявляється самими різноманітними симптомами:


- порушення росту у дітей;


- рахітичні зміни пропорцій черепа внаслідок розм’якшення кісток (“баштоподібний” череп);


- сплющенням кісток таза з змінами його поперечних розмірів, що може у майбутньому мати рокові наслідки для роділь і їх дітей, внаслідок забрудненого проходження голівки плода через родові шляхи;


- викривлення хребта, кісток нижніх кінцівок;


- висока пітливість, дратівливість дітей, раннє облисіння, тусклий колір волосся;


- схильність шкіри до алергічних висипань;


- порушений ріст зубів, раннє руйнування емалі;


- погане згортання крові, схильність до сильних кровотеч;


- множинні синяки на тілі внаслідок кровотеч з капілярів тканин;


- схильність до судомних реакцій, м’язовим судомам;


- у людей похилого віку – схильність до переломів кісток, у молодих людей - схильність до судом гомілкових м'язів;


- часті закрепи


Клінічне значення кальцію:


- сприяє попередження остеопорозу;


- заміщує запаси кальцію людей, які страждають рахітом, остеонеамецією, гіпопаратиреозом;


- використовується при лікуванні тетанії (сильні м’язові спазми), викликані алергічною реакцією, отруєнням свинцем;


- утворює захист від кислот у шлунку, діє як антацид;


- допомагає регулювати ритм роботи серця, згортальність крові, скорочення м'язів;


- лікує гіпокальциемію у новонароджених;


- знижує концентрацію фосфатів у людей, які страждають на хвороби нирок;


- понижує кров'яний тиск;


- понижує ризик утворення каміння в нирках;


- полегшує гомілкові судоми;


- лікує токсикоз у вагітних;


- попереджає рак ободової кишки;


- сприяє захворюванню вітаміна В12


Харчові джерела кальцію


Це є молоко, сир, сардини, рожевий лосось, мигдаль, кунжутне сім'я, капуста, шпинат.


Магній – самий серцевий мінерал


Магній відноситься до мікроелементів, тому що організм кожен день потребує його у великій кількості. Він також відноситься до структурних елементів організму людини, які складають 99% елементного складу (С, О, Н, N, Са, Mg, K, S, P, F, Ce).


Добова потреба дорослої людини складає 400 мг.


Науково встановлено, що магній – самий важливий мінерал для серця. Більше 300 різноманітних ферментів в організмі залежать від нього, все ж більше 80% людей не вживають магній в таких кількостях, які їх необхідні. Цього мінерала майже зовсім немає в тій “мусорній” їжі (рафінований цукор, мук, рис і ін.), яка складає більше 35% середньої людини. Крім того, сільськогосподарські культури вирощують на грунті, постійно збідненомагнієм. У саме організм витрачає більшу частину своїх скудних запасів на те, щоб очиститися від пестицидів, смогу і отруйних речовин зовнішнього середовища. Все, що після цього залишається з нас витягає потовиділення і стрес, а також діуретини і інші ліки.


По мірі того як ми старіємо, ми засвоюємо з їжі все менше і менше поживних речовин, в тому числі і магнію.


Він бере участь в обміні фосфору. Являється основним внутрішньоклітинним елементом. Його дефіцит звичайне явище для людей, які знаходяться у постійних стресах. Як магній, так і калій являються елементами синергістами – посилюють дії один одного. При дефіциті магнію виникає дефіцит калію, в цьому випадку антагоніст калію – натрій, проникає усередину клітини, що несе за собою затримку води в організмі (одна молекула Na може затримати 400 молекул води). Це веде за собою порушення вуглеводневого, а слідом і жирового обміну.


Клінічні знання


- сприяє росту кісток;


- регулює серцевий ритм;


- регулює вміст цукру в крові;


- діє як природний аналогблокатора кальцієвих каналів, що призводить до зниження підвищеного артеріального тиску;


- благо приємний для лікування проеклампсії (ускладнення пізньої стадії вагітності);


- покращує функцію дихання при хронічних бронхітах, астмі, емфіземі;


- профілактичний засіб проти мігрені;


- для лікування м’язових і суглобових болей (фіброміалгія) і синдрома хронічної втоми;


- покращення функцій мозку при різноманітних видах слабоумства (хвороба Паркінсона, Альугеймера);


- лікування остеопороза;


- покращення стану при перед менструальному синдромі;


- при ракових захворюваннях, особливо для зменшення симптомів ускладнення променевої і хіміотерапії, так як вони знижують запаси магнію в організмі;


- зміцнює зубну емаль;


- зменшує наслідки отруєння свинцем;


- для комплексного лікування сечокам’яної хвороби;


Природні джерела: банани, зародки пшениці, зелені листові овочі, камбала, карп, креветки, мигдаль, молочні продукти, морський окунь, горіхи, палтус, оселедець, скумбрія, тріска.


Марганець – захисник клітин


Марганець відноситься до найважливіших з необхідних мікроелементів. Він бере участь у регуляції багатьох біохімічних процесів в організмі: синтез і обмін нейромедіаторів (ЦНС), утворення кісток, імунна відповідь, перекисне окислення ліпідів, обмін інсуліну і ліпідів.


Добова потреба дорослої людини – 1-2 мг.


З їжею його має поступати 5-10 мг.


Дефіцит марганцю – одна з поширених відхилень в елементному обміні сучасної людини. Це пов’язано як з підвищеною психоемоційною нагрузкою на людину (марганець необхідний для забезпечення основних нейрохімічних процесів в центральній нервовій системі), збільшення токсичних дій (МN-cod – один з найважливіших ферментів, які перешкоджають свобідному радикальному окисленню – пошкодженню цілісності клітинних мембран), так і з значним зниженням вживання багатих на марганець продуктів (груба рослинна їжа, зелень), збільшення кількості фосфатів, які вживаються з консервованою їжею (консерви солодка вода і ін.).


Марганець бере участь в регуляції жирового і вуглеводневого обміну, утворенню кісткової і сполучної тканин, в обміні тироксину (гормон щитовидної залози).


Естрогени (головні статеві гормони) посилюють біологічну ефективність марганцю, надлишковий прийом кальцію, фосфору, заліза і міді може сповільнювати засвоєння марганцю і знижувати його дію.


Марганець приймає участь в регуляції обміну вітамінів С, Е, холіну, вітамінів групи В.


Як свідчить мікро елементарний аналіз зразків волосся людей, у багатьох в організмі менше марганцю, ніж його мА бути.


Знижений його вміст відмічається у людей зі скаргами на підвищену втомлюваністю, поганий настрій, загальну слабість, головокружіння, зайву вагу, болі у м’язах, а також серед хворих з алергозами, ревматичними захворюваннями, цукровим діабетом, бронхіальною астмою, епілепсією, розсіяним склерозом, віталаго.


У жінок дефіцит марганцю часто асоціюється з гінекологічною патологією (дисфункція яєчників, ризик безпліддя). Порушення обміну марганцю після клімакса– одна з причин остеопорозу.


Марганець необхідний для росту, відновлювання заживних ран, ефективної роботи мозку і правильного метаболізму цукрів, інсуліну, холестерину.


Без його оптимальної кількості зростає ризик ревматоїдного артриту, остеопорозу, катаракти, розсіяного склерозу і захворювань типу епілепсії.


Рахується, що він може надавати профілактичну дію у відношенні розвитку недостатності вінцевих артерій серця, діабету, патології вуглеводневого і ліпідного обміну.


Клінічне значення


- сприяє метаболізму вуглеводів;


- підвищує роботу нервової системи;


- сприяє утворенню сполучної тканини;


- бере участь в процесах антиоксидації;


- зменшує астматичні симптоми;


- підвищує дітородну функцію.


Марганець слід приймати разом з цинком.


Природні джерела: арахіс, бобові, крупи, горіхи, зелений чай, смородина, петрушка.

Сохранить в соц. сетях:
Обсуждение:
comments powered by Disqus

Название реферата: Основні компоненти їжі

Слов:2926
Символов:24355
Размер:47.57 Кб.