РефератыМатематикаТеТеоремы Перрона-Фробеніуса та Маркова

Теоремы Перрона-Фробеніуса та Маркова

Теорем
ы
Перрона-Фробеніуса та Маркова


В роботі дано елементарне доведення відомих теорем Перрона-Фробеніуса та Маркова для матриць другого порядку. Робота має певну методичну цінність і може бути використана на заняттях шкільних гурків та факультативів


Відомо [[1]-[10]], яку важливу роль відіграють невід’ємні матриці в математичних моделях економіки, біології, теорії ймовірностей тощо.


Одними з основоположних фактів теорії цих матриць є теореми Перрона. Перрона-Фробеніуса та Маркова. Доведення цих теорем в загальному випадку потребує застосування теорем з таких неелментарних розділів математики, як теорія екстремумів функції багатьох змінних, жорданова нормальна форма тощо.


Мета роботи дати елементарне доведення вищезгаданих теорем Перрона, Перрона-Фробеніуса та Маркова для матриць другого проядку, яке цілком доступне і для школярів 9-го класу. Це дозволить, наприклад, на заняттях шкільних математичних гуртків чи факультативів розглянути та проаналізувати змістовні математично-економічні та теоретико-ймовірносні моделі (наприклад, модель Леонтьєва, випадкове блукання на відрізку) з повним доведенням всіх тверджень.


1.
Необхідні відомості з теорії матриць.


Матриця розмірів m
x n
– це прямокутна таблиця чисел з m
рядків та n
стовпців. Позначається матриця так:



Квадратною матрицею n
-го порядку зветься матриця розміром n
x n
. Важливою числовою характеристикою матриці є її визначник, який позначається detA. Для 2x2 матриці . Матриці А та В однакових розмірів називаються рівними, якщо іх відповідні елементи однакові, що записують так: А=В.


З матрицями можна здійснювати такі операції:


1. Множити на число


Приклад:


2. Додавати матриці однакових розмірів:


Приклад:


3. Множити матриці:


Приклад:


Взагалі, добутком матриці А розмірів m
x r
та матриці В розмірів r
x n
називається матриця С розмірів m
x n
, яка позначається АВ. Елемент cij
цієї матриці – це сума попарних добутків елементів i
-го рядка матриці А та елементів j
-го рядка матриці В, а саме:


Якщо А та В квадратні матриці однакового порядку, то їх завжди можна перемножити.


Квадратна матриця порядку n
, у якої єлементи , а інші елементи є нулями, називається одиничною матрицією порядку n
. Однична матриця має таку властивість: АЕ=ЕА=А, де А – квадратна матриця порядку n
, Е – одинична матриця такого ж порядку.


Нехай А – квадратна матриця, тоді матриця А-1
зветься оберненою до матриці А, якщо


Не в кожної матриці є обернена до неї, а саме А-1
існує тоді і тільки тоді, коли .


Беспосередньо можна первірити, що для



Визначення:

Число l називається власним значенням n
x n
матриці А, якщо знайдется стовпчик такий, що АХ=lХ. При цьому Х називається власним вектором матриці А, що відповідає власному значенню l.


Якщо власний вектор Х відповідає власному значенню l, то сХ, де с - const, також власний вектор, що відповідає l. Власне значення є коренем характеристичного рівняння . Звідки видно, що не у кожної матриці є власні значення.


Визначення:

Матриця А зветься додатною, якщо всі її елементи додатні, це позначається А>0.


Теорема Перрона:

Нехай А - додатна матриця, тоді А має додатне власне значення r
>0 таке, що:


1. r
- відповідає єдиний (з точністю до множення на число) власний вектор.


2. інші власні значення по модулю < r
.


3. власний вектор, що відповідає r
, можна вибрати додатним (тобто з додатними елементами).


Доведення теореми для 2х2 матриць.


Нехай .


Тоді .


Напишемо характеристичне рівняння для матриці А:


.


Це квадратне рівніння з дискримінантом:



І тому



Тобто твердження теореми 1 і 2 доведені, якщо r
=l1
.


Знайдемо власний вектор , що відповідає власному значенню l1
з рівності



Тоді


, або


Враховуючи, що



перепишемо систему у вигляді:



Але і тому рівняння системи пропорціональні, а це означає, що одне з них можна відкинути.


Знайдемо x
1
з першого рівняння системи


Щоб довести, що власний вектор можна вибрати додатним, достатньо перевірити, що ,тому що поклавши отримаємо x
1
>0.


Враховуючи, що b>0 треба довести, що ,


але це випливає з того, що , бо cb
>0.


Таким чином третє твердження доведено, а з ним доведена теорема.


Визначення

: Матриця А n-го порядку зветься нерозкладною, якщо од

наковим переставленням рядків та стовпців її не можна привести до виду , де А1
, А2
- квадратні матриці розмірів k
x k
та (n
-k
) x (n
-k
) відповідно. Для 2х2 матриць це означає, що та


Визначення

: Матриця А зветься невід’ємною, якщо всі її елементи невід’ємні.


Зауваження

: Фробеніус довів, що твердження теореми Перрона залишаються в силі для нерозкладних невід’ємних матриць. Це можна довести, просто повторивши наше доведення теореми Перрона для 2х2 матриць у випадку, коли один або обидва діагональних елемента дорівнюють нулю.


Визначення

: Квадратна матриця називається стохастичною, якщо


1)


2)


Теорема Маркова:

Нехай для стохастичної матриці P
існує натуральне число k
0
таке, що (тобто всі елементи додатні). Тоді


1. (існування границі матриці означає, що існує границя кожного її елементу)


2. Матриця - має однакові рядки.


3. Всі елементи цих рядків додатні.


Доведення теореми для 2х2 матриць.


Запишемо стохастичну матрицю у вигляді , де


Запишемо її характеристичне рівняння: ,



Це квадратне рівняння з дискрімінантом:



І тому



З урахуванням маємо , але якщо , то це значить, що p
=q
=1 або p
=q
=0, відкіля матриця P
буде мати вигляд , або і тоді P
n
містить нулі , що суперечить умові. Таким чином .


Беспосередньою перевіркою з урахуванням стохастичності встановлюємо, що власному значенню відповідає власний вектор , де x
1
=x
2
, тобто, наприклад власний вектор. Знайдемо власний вектор , що відповідає власному значенню .


За визначенням



Звідки



Згадуючи, що отримуємо



Очевидно, що рівняння системи пропорційні, тому одне з них можна відкинути. Знайдемо y
1
з першого рівняння: або звідки , але , бо в протилежному випадку дана матриця мала б вигяд: , а тоді матриця мала б нульовий елемент , що суперечить умові. Тому можна записати, що


Доведемо тепер твердження 1 теореми.


Розглянемо матрицю S, стовпцями якої є власні вектори матриці P. Нам необхідно отримати зручну формулу для Pn
.


Позначимо .


Оскілки , то існує S-
1. Перепишемо рівняння та у матричній формі


або .


Відкіля і взагалі


Знайдемо границю Pn
:



Твердження 1 теореми доведено.


Доведемо тепер, що рядки матриці однакові. Для цього обчиcлимо .


Оскільки , то Ми бачимо, що рядки матриці - однакові. Доведемо тепер, що їх елементи додатні. Для цього врахуємо отриману раніше залежність


Для того, щоб довести треба довести, що , треба довести, що та .


Маємо


,


, тому що p
>0 і q
>0


Теорема доказана.


Зауваження1

В процесі доведення ми вивели, що для 2х2 матриць


Зауваження2

Позначимо рядки граничної матриці . Тоді можна знайти з умови:



Доведення.


Оскільки


Зівдки


Або


Звідки


Зокрема, для 2х2 матриці


Умовою рядок визначається однозначно, що для 2х2 матриці можна перевірити.


В роботі дані для матриць другого порядку елементарні доведення таких фундаментальних теорем теорії невід’ємних матриць. як теореми Перрона, Перрона-Фробеніуса, Маркова.


У відомій нам літературі повне доведення цих теорем дається для загального випадку матриць n-го порядку з використанням неелемнтарних теорем і методів. А математичний апарат, який використовується в даній роботі, це: аналіз поведінки розв’язків квадратного рівняння та розв’язків системи двох лінійних рівнянь в залежності від коефіцієнтів.


Робота може бути використана при проведенні додаткових занять, присвячених розгляду вибраних неелементарних питань математики, за допомогою методів, які доступні школярам.


Список літератури:


1. С.А. Ашманов. Математические модели и метод в экономике. МГУ. 1980


2. С.А. Ашманов. Введение в математическую экономику. “Наука”. М., 1984


3. Р. Беллман. Введение в теорию матриц. “Наука”. М. 1969


4. Ф.Р. Гантмахер. Теория матриц. “Наука”. М.,1967


5. Б.В. Гнеденко. Курс теории вероятностей. “Наука”. М., 1988


6. С. Карлин. Математические метод в теории игр, программирования и экономике. “Мир”. М., 1964


7. Дж. Кемени, Дж. Скелл, Дж. Томпсон. Введение в конечную математику. Иностранная литература. М. 1963


8. П. Ланкастер. Теория матриц. “Наука”. М. 1978


9. Ю.М. Свирежев, Д.О.Логофет. Устойчивость биологических сообществ. “Наука”. М. 1978


10.В. Феллер. Введение в теорию вероятностей и ее приложение. Т1. “Мир”.М. 1984

Сохранить в соц. сетях:
Обсуждение:
comments powered by Disqus

Название реферата: Теоремы Перрона-Фробеніуса та Маркова

Слов:1373
Символов:10709
Размер:20.92 Кб.