Реферат на тему:
«Підприємство як суб’єкт господарювання»
План
1. Предмет, задачі, і методи дослідження науки «економіка підприємства»
2. Поняття, цілі і напрями діяльності підприємства
3. Класифікація підприємств
4. Зовнішнє середовище діяльності підприємства
1. Предмет, задачі і методи дослідження науки “Економіка підприємства”
Термін «економіка» походить від 2-х грецьких слів: «oikos» - будинок, домашнє господарство і «nomos» - закон.
Таким чином, дослівно термін «економіка» переводиться як уміння вести домашнє господарство згідно норм, правил, законів.
Вперше цей термін ввів в науковий оборот найбільш відомий мислитель Аристотель. Цим терміном він позначив своє вчення про ведення домашнього господарства.
Але з тих пір пройшло 2 з гаком тисячоліття і цей термін до цього часу зберігся. Тим часом, у наш час він позначає 2 різні поняття:
- господарство будь-якої країни, підприємства регіону або всього світу;
- наукову дисципліну, яка залежно від об’єкту дослідження підрозділяється на наступні основні частини:
- мікроекономіка;
- макроекономіку;
- економіку підприємства;
- економіку окремих галузей (промисловості, транспорту, сільського господарства і т.д.)
Макро і мікроекономіка дозволяють одержати цілісне уявлення про економічне життя суспільства.
Економіка підприємства розглядає механізм функціонування самого підприємства як комерційної організації, його ресурси (оборотні кошти, робоча сила, інвестиції) і шляхи поліпшення їх використовування, форми організації виробництва, планування, фінанси підприємства.
Іншими словами, «економіка підприємства» покликана розкрити у всій повноті систему економічних відносин як у середині підприємства, так і між ними з урахуванням формування ринкового середовища. Відповідно, предметом науки економіка
с/х підприємства є дослідження економічних відносин між людьми і трудовими колективами в процесі виробництва продукції і між підприємствами з приводу її розподілу, обміну і споживання, а також механізму дії економічних законів і форм їх прояву з урахуванням специфіки сільського господарства.
Найважливіша задача сільського господарства – забезпечення країни продовольством. В умовах формування ринкової економіки ця задача може бути вирішена тільки на основі підвищення економічної ефективності галузі. Отже, можна сказати, що метою науки є розробка економічних основ ефективної господарської діяльності підприємства, що дозволяє йому виробляти конкуренто здатну продукцію.
Оскільки господарська діяльність підприємства досить багатопланова задачі, що стоять перед наукою економіка с/х підприємства також дуже різноманітні. Зокрема вона займається розробкою і економічним обґрунтуванням:
- організаційно-правових форм господарювання, з урахуванням природних, економічних і демографічних умов;
- методів ефективного використання земельних, матеріальних і трудових ресурсів;
- оптимальних співвідношень між складовими частинами виробництва;
- ефективних форм організації і оплати праці;
- оптимальних розмірів сільськогосподарських підприємств з урахуванням природно-кліматичних умов;
- пріоритетних напрямів капітальних вкладень в сільське господарство;
- ефективної системи управління підприємством і т. д.
Для виконання своїх задач економічна наука використовує наступні методи дослідження:
- наукової абстракції, який полягає у виявленні суті, основи будь-якого явища, категорії
- Індукції - від конкретного до загального;
- Дедукції – від загального до конкретного;
- Порівняльного аналізу полягає в зіставленні економічних показників з метою виявлення найкращих результатів;
- Експериментальний;
- Монографічний;
- Статистико-економічний метод. _групування, кореляційно-регресійний, графічний і ін..)
2 Поняття, цілі і напрями діяльності підприємства
Поняття діяльності і її мета.
Будь-яке суспільство для забезпечення нормального рівня своєї життєдіяльності здійснює безліч видів конкретної праці. З цією метою люди створюють певні організації, які спільно виконують ту або іншу програму і діють на основі певних правил і процедур. Проте цілі і характер діяльності таких численних організацій різні. По цій ознаці їх можна розділити на дві групи:
- підприємницькі (комерційні), існування яких забезпечується за рахунок власних засобів;
- непідприємницькі (некомерційні), які функціонують і розвиваються завдяки бюджетному фінансуванню держави.
Організації з підприємницьким характером діяльності прийнято називати підприємствами.
Підприємство –
це організаційно виділена і економічно самостійна первинна ланка або одиниця виробничої сфери народного господарства, що виготовляє продукцію.
В економічній літературі поняття «підприємство» і «фірма» часто використовуються як ідентичні. Слід зазначити, що між цими поняттями існує певна відмінність.
Фірма
– (як і підприємство) – це юридично самостійна підприємницька одиниця.
Нею може бути великий концерн, так і невелика компанія. До складу фірми входить декілька підприємств, які не є самостійно юридичними структурами. Якщо ж фірма складається з одного підприємства, то обидва поняття співпадають.
Щоб вважатися підприємством (фірмою), економічна структура повинна мати декілька істотних ознак:
1. бути юридичною особою;
2. мати замкнуту систему обліку і звітності;
3. самостійний баланс;
4. розрахунковий рахунок в банку;
5. друк з власним найменуванням;
6. товарний знак ( марку) у вигляді певного терміну, символу, малюнка або комбінації таких.
Для ефективного господарювання істотним є визначення цілей створення і функціонування підприємства (фірми). Головну мету підприємства в світовій економіці прийнято називати місією.
В більшості випадків місією сучасного підприємства вважається виробництво продукції (послуг) для задоволення потреб ринку і отримання максимально можливого прибутку.
На основі загальної місії підприємства формулюють і встановлюють загально фірмові цілі, які повинні відповідати певним вимогам:
1) цілі підприємства повинні бути конкретними і піддаватися вимірюванню.
2) Цілі підприємства повинні бути орієнтовані в часі, тобто мати конкретні горизонти прогнозування. Цілі звичайно встановлюються на тривалі або короткі проміжки часу. Довгострокова мета має горизонти прогнозування, рівний п’яти рокам (іноді 7-10 років) для передових в технічному відношенні фірм; короткострокова - в межах одного року.;
3) Цілі підприємства повинні бути досяжними і забезпечувати підвищення ефективності його діяльності;
4) З позицій динаміки ефективності виробництва усі цілі підприємства повинні бути взаємно підтримуючими, тобто дії і рішення, необхідні для досягнення однієї мети, не можуть перешкоджати реалізації інших цілей.
Напрями діяльності.
В практиці господарювання кожне підприємство (фірма) як складна виробного-економічна система здійснює багато конкретних видів діяльності, які, виходячи з критерію спорідненості, можна об’єднати в окремі основні напрями.
1. Відповідно до логіки і послідовності процесу відтворювання визначальним напрямом діяльності кожного підприємства є вивчення ринку товарів
, або ситуаційний аналіз. Такий аналіз повинен передбачати:
- комплексне дослідження ринку;
- рівня конкурентоспроможності і цін на продукцію;
- інших вимог покупців товарів;
- методів формування попиту і каналів товарообігу;
- зовнішнього і внутрішнього середовища підприємства.
2. результати вивчення ринку товарів служать базою для обґрунтування конкретних шляхів вдосконалення і розвитку інноваційної діяльності
підприємства (фірми) на перспективний період.
Інноваційна діяльність охоплює:
- Науково-технічні розробки;
- Технологічну і конструкторську підготовку виробництва;
- Упровадження технічних, організаційни
- Формування інвестиційної політики на найближчі роки;
- Визначення об’єму необхідних інвестицій і т. п.
3. наступним напрямом, причому найскладнішим за об’ємом організаційно - технічних задач, є виробнича діяльність підприємства
, її організація і оперативне регулювання у просторі і часі.
Зі всієї сукупності постійно здійснюваних заходів, що становлять виробничу діяльність, найважливішими потрібно вважати:
- обґрунтування об’єму, асортименту і якості виготовленої продукції відповідно до потреб ринку;
- формування маркетингових програм для окремих ринків і кожного виду продукції, їх оптимізацію щодо виробничих можливостей підприємства;
- збалансування виробничої потужності і програми випуску продукції на поточний і кожний подальший рік прогнозного періоду;
- забезпечення виробництва необхідними матеріально-технічними ресурсами;
- розробку і дотримання злагоджених в часі оперативно-календарних графіків випуску продукції.
4. Ефективність інноваційно-виробничих процесів, постійно здійснюваних на кожному підприємстві, визначається рівнем комерційної діяльності
підприємства, значущість якої в умовах ринку істотно зростає.
Необхідною умовою досягнення бажаного успіху комерційної діяльності є:
- дієва реклама і безпосередня організація збуту своєї продукції
- розвиток системи товарних бірж
- належне стимулювання покупців.
5. Ще одним важливим напрямом діяльності підприємства, яке завершує послідовний цикл відтворювального процесу, слід вважати після продажний сервіс
багатьох видів товарів – машин і устаткування, автомобілів, побутової техніки, інших виробів виробничо-технічного і споживацького призначення.
Після продажний сервіс охоплює:
- пусконалагоджувальні роботи у сфері експлуатації
- їх гарантійне технічне обслуговування протягом певного терміну
- забезпечення необхідними запасними частинами, проведення ремонтів під час нормативного терміну служби і т. п.
6. До інтегрованого напряму, що охоплює багато конкретних видів, належить економічна діяльність
підприємства (фірми)
Зокрема, вона включає:
- стратегічне і поточне планування;
- облік і звітність;
- ціноутворення;
- систему оплати праці;
- ресурсне забезпечення виробництва;
- зовнішньоекономічну і фінансову діяльність і ін..
Цей напрям є визначаючим для оцінки і регулювання всіх елементів системи господарювання на підприємстві.
7. Особливе значення має соціальна діяльність
, оскільки вона істотно впливає на ефективність всіх інших напрямів і конкретних видів діяльності, результативність яких безпосередньо залежить від рівня професійної підготовки і компетентності всіх категорій працівників, дієвості вживаного мотиваційного механізму, постійно підтримуваних на належному рівні умов праці і життя трудового колективу.
3. Класифікація підприємств
1. Мета і характер діяльності:
-комерційні,
- некомерційні
2. За формою власності:
- приватні;
- колективні;
- державні;
3.Національна приналежність капіталу:
- національні;
- іноземні;
- змішані підприємства
4. По правовому статусу і формі господарювання.
- одноосібні підприємства;
- господарські товариства – це підприємства де власником є дві або більше осіб.
Товариства поділяються на:
1.Товариство з обмеженою відповідальністю – це підприємство де власником є дві і більше осіб і які за результати своєї діяльності несуть відповідальність тільки розміром свого внеску.
2. Товариство з повною відповідальністю - – це підприємство де власником є дві і більше осіб і які за результати своєї діяльності несуть відповідальність як своїм внеском так і власним майном.
3. Товариство з додатковою відповідальністю – це підприємство де власником є дві і більше осіб і які за результати своєї діяльності несуть відповідальність своїм внеском і частиною власного майна яке оговорено в статуті підприємства.
4. Командитне товариство – це коли один із засновників несе повну відповідальність а інший обмежену.
5. Різновидом товариств є акціонерні товариства де розмежовуються право власності і право управління.
. Кооперативи – це добровільні об’єднання громадян з метою сумісного ведення господарювання.
Кооперативи бувають:
- споживчі
- збутові
- виробничі.
5. Галузевий і функціональний вид діяльності
- сільське господарство;
- транспортні
- промислові
- банківські.
6. Ступінь підлеглості
- материнські (головні підприємства)
- дочірні – юридично самостійне підприємство яке має власний баланс, але підкоряється материнській фірмі оскільки вона має контрольний пакет акцій даного підприємства.
- Асоційовані підприємства – самостійні підприємства, але вже з будь-яких причин відчиняється материнському (філіал)
7. Розмір та чисельність працівників:
- малі
- середні
- великі.
В промисловості і будівництві до малих відносять підприємства наявність працівників до 200-х працівників, інші галузі виробничої сфери до 50. Наука і наукове обслуговування – 100 чол. Торгівля до 15 чоловік. Невиробнича сфера до 25.
Добровільні об’єднання
Картель – об’єднання як правило однієї галузі, які зберігають власність на засоби виробництва і результати праці.
Синдикат – це об’єднання підприємств однієї галузі, які зберігають власність на засоби виробництва, але втрачають її на результати праці.
Трест – об’єднання підприємств однієї галузі, які втрачають власність як на засоби виробництва так і на результати праці.
Концерн – добровільне об’єднання підприємств декількох галузей, які втрачають повну власність на засоби виробництва і результати праці.
Консорціум – це об’єднання підприємств промисловості та банків які відповідно також втрачають власність на засоби виробництва і засоби праці.
Фінансова група – це об’єднання підприємств декількох галузей (промисловості, банків), але на відміну від концерну на чолі фінансової групи стоять один або два банки.
Холдинг – це об’єднання капіталів, а не виробництва, тобто холдинги скуповують контрольні пакети акцій інших підприємстві повністю їх контролюють.
4. Зовнішнє середовище діяльності підприємства
Зовнішнє середовище діяльності підприємства поділяється на чинники макро-, та мікросередовища. Чинники макросередовища – це чинники на які підприємство не може впливати, але повинно враховувати при діяльності підприємства. Чинники мікросередовища – це чинники на які підприємство має вплив, а відповідно може їх змінювати.
Чинники макросередовища
1. економічні чинники (зміни в грошових і натуральних доходах населення, розмір заробітної плати, пенсії, інфляція, стан і розвиток вітчизняного виробництва, розвиток міжнародних економічних відносин.
2. Політичні чинники – політична стабільність в державі та регіоні, напрями розвитку політичної системи.
3. Правові чинники – вплив законодавчого поля на підприємницьку діяльність, методи державного регулювання діяльності підприємств, відношення держави до малого бізнесу стабільність законодавчої бази
4. Демографічні чинники – характеризуються загальною чисельністю населення його чоловіковою групою та темпами зміни чисельності населення в цілому.
5. природні чинники – екологічний стан держави, регіону, області.
6. Соціально-культурні чинники – рівень народного добробуту і рівень задоволення фізіологічних і раціональних норм споживання.
Чинники мікросередовища
1. Споживачі – стан і розвиток потреб попиту на товари, і розвиток ринку.
2. Постачальники - привабливість постачальників, доцільність договірної політики.
3. Конкуренти – чисельність конкурентів їх активність та стан конкуренції цілому.
4. Посередники (товарні біржі, торгові дома)